Еф.4,25–32: «Гнівайтесь, та не грішіть!»
Ми часто сприймаємо гнів як щось тільки недобре, негативне, чого б
християнин не мав би мати. Коли маємо гнів у собі, то завжди
усвідомлюємо, що це є погано. Чому ж тут Господь каже гнівайтесь? Бо це
природно, що серед багатьох різних емоцій у людини є також і гнів.
Господь вказує, що можемо гніватись, бо цей гнів ми маємо в собі і маємо
його вміло скеровувати.
Коли хтось нам учинив прикрість і біль, несправедливість, ми як
правило, гніваємось на цю людину. Хоча часто та людина не усвідомлює, що
нам заподіяла страждання. А ми не усвідомлюємо, що у кожній ситуації
диявол є саме тим, хто спокусив цю людину згрішити. Саме на диявола
маємо палати злобою, гнівом, за те, що йому вдається спокушувати нас, як
також інших людей і віддаляти їх від Господа. І це навіть не злоба на диявола, це чітке усвідомлення сутності зла і його джерела.
***
Лк.3,19-22: «Ти – мій Син любий, Тебе я вподобав»
У постійному прагненні чогось досягнути, чимось володіти, кимось
стати ми докладаємо дуже й дуже багато зусиль і старань. Та водночас до
кінця не усвідомлюємо, що нас до цього спонукає. Ми хочемо, щоб нас
цінували, поважали, і тому інколи ціле життя здобуваємо те чи інше лише
для того, щоб виглядати поважно в очах інших.
Слова, які чуємо з уст Господніх: «Ти – мій Син любий», звернені
до кожного з нас. Адже в особі Ісуса Христа кожен із нас є улюбленим
сином.
Отже, дуже важливо пам’ятати, що не треба шукати людського визнання чи оцінки, а розуміти, чиї ми сини і хто є наш Батько.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар