1Кр.4,17–5,5: «Бо Царство Боже не у слові, а в силі»
Сучасний світ перевантажений інформацією. Ми постійно чуємо ті чи
ті слова з телебачення, читаємо слова в газетах, Інтернеті, чуємо їх
від інших людей. Напевно, ще ніколи в історії пересічна людина не мала
стільки інформації, яку могла отримати без зусиль, як це можемо ми
сьогодні. Але бачимо, що часто ці слова нас не зачіпають, навіть коли
повторюються багато разів. Той надмір інформації частіше чинить нас
байдужими, аніж уважними.
Тому апостол каже, що не слова важливі, а вчинки. Зважаючи на
сьогодення, можемо сказати, що важливо не про що говорять політики, а як
вони чинять. Важливо не що говорить Президент, а як він живе. Так само і
в нашому християнському житті. Питання не в тому, про що ми говоримо як
християни. Хтось може і красномовно говорити, але найпромовистішими все
одно будуть наше життя і вчинки. Пильнуймо, щоб ніколи не розходились наші слова і вчинки!
***
Мт.24,1-13: «Хто витримає до останку, той спасеться»
Цей уривок Євангелія говорить нам про останні часи, коли народ
повстане на народ, будуть землетруси, різні страхіття... Кожен із нас
мав би пам’ятати, що ці часи точно настануть, бо ж так промовив Господь.
Але водночас слід пам’ятати, що вже й тепер кожна хвилина нашого життя,
яка минає, є останньою і не повториться в майбутньому.
Важливо все наше життя сприймати в такому вимірі – що кожна його
хвиля дарована нам Богом. І чи ситуація нам приємна, чи ні – приймати її
як таку, що є від Бога. Хоч, як бачимо зі свого життєвого досвіду,
радісні хвилини ми хочемо затримати, а сумних швидше позбутись і забути
про них.
Але ж коли хворий іде до лікаря, то не питає, чи ліки, які той
призначив, гіркі чи солодкі, а якнайшвидше купує їх в аптеці та приймає,
щоб одужати.
Так само й Бог посилає в цьому житті все, щоб нас вилікувати,
зцілити, перемінити, освятити й зробити учасниками Небесного Царства.
Інколи, як і в затяжній хворобі, потрібен час, щоб цілком одужати або,
мовою сьогоднішнього Євангелія, перетерпіти.
Господь не каже: «Коли хто буде молитися, постити, робити добрі
діла, то спасеться». Це все потрібне й важливе, але Він каже нам: «Хто
перетерпить». Значить, треба терпеливо молитися, терпеливо постити,
терпеливо робити добрі діла. Бо можна це успішно робити, але якогось
часу зупинитися. Будьмо витривалі у своєму подвизі – і так ми спасемося!
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар