Святого священномученика Панкратія, єпископа Тавроменійського
Тропар, глас 8: Немов вогненна стріла, був ти посланий
від верховного до Тавроменійського престолу, уражати безбожних злочестя,
а серця вірних – просвічувати, які проповідуванням Бога у вірі
утвердив, і життя завершив, постраждавши аж до крові, священномученику
Панкратіє, молися за стадо твоє, і за всіх, що оспівують пам’ять твою.
Кондак, глас 4: Ти став світлою зорею для тавроменійців,
Панкратіє,* і священно постраждав ти за Христа.* Стоячи перед Ним
сьогодні,* молися, блаженний, за тих, що вшановують тебе.
Святий Панкратій, згідно з переданням, родом був з Антіохії, а
перебравшись разом з батьками до Єрусалиму, він на власні очі бачив
Христа Спасителя і Його чуда, слухав науку Ісуса і разом з батьками
повірив, що Ісус є Син Божий. Після Вознесіння Ісуса Христа прийняв
святе хрещення. Коли батьки померли, усе майно роздав убогим, а сам
пішов у Понтійські гори, де подвизався в одній печері. Тут під час своєї
подорожі знайшов його апостол Петро й узяв зі собою до Антіохії. Згодом
вони зустрілися з апостолом Павлом в Киликії. Верховні апостоли
настановили єпископів:святого Крискентія (його пам’ять вшановуємо 16
травня) у Галатії, святого Маркіяна (30 жовтня) у Сиракузах, а святого
Панкратія у Тавроменії, на острові Сицилія, куди святий єпископ зразу ж
відплив. На кораблі він навернув двох його власників, Ликаоніда і
Ромила. У Тавроменії Бог утвердив його прибуття чудом:найбільша
жидівська божниця, що стояла на високому горбі, сама завалилася.
Невдовзі святий Панкратій створив тут християнську громаду. Коли погани
під проводом якогось Аквилина хотіли напасти на місто, то святий єпископ
вийшов їм назустріч з хрестом у руці і такого страху нагнав на поган,
що вони, вбиваючи одні одних, почали втікати. Тоді-то багато прийняли
Христову віру.
Святий Панкратій душпастирював у Тавроменії багато років і помер
там мученицькою смертю. Кілька поган, закаменілих духом, яких підіслав
поганський князь Артагата, зненацька напали на слугу Божого й
укаменували його. Рік смерти священномученика Панкратія не відомий.
__________
У той самий день
Святого Теодора, єпископа Едеського
Святий Теодор народився в місті Едесі, у християнській
благочестивій родині. Його батьки називалися Симеон і Марія. Після їх
смерти він частину маєтку, що отримав у спадок, роздав бідним, а сам
пішов до Єрусалиму поклонитися святим місцям. Після цього він вступив до
монастиря святого Сави і прожив там дванадцять років. Згодом ігумен
монастиря дозволив йому жити на самоті, і він, у молитві та строгих
постах, прожив у печері двадцять чотири роки. А коли помер єпископ
Едеси, тоді патріярх Антіохії, за порадою Єрусалимського патріярха,
поставив святого Теодора єпископом. Смиренний слуга Божий не хотів
покидати своєї печери, та під послухом змушений був стати єпископом
свого рідного міста.
Єрусалим, як і Едеса, тоді була під владою персів. В Едесі
єретики намовили персів забрати землі, що належали Церкві, а єпископ
Теодор вирушив аж до Вавилону, головного міста перської держави, щоб
знайти справедливість. Царем персів тоді був Мавія. Святий Теодор зцілив
його з тяжкої недуги очей, приклавши йому порох з Гробу Христового.
Вражений цим чудом, цар став часто запрошувати святого на розмову про
віру. І Бог послав свою ласку, цар з трьома своїми вірними слугами
прийняв святе хрещення і нове ім’я Йоан. Усе це відбувалося в таємниці,
бо поганська затятість ніколи б не простила цареві відступництва від
поганства.
Цар Мавія послав святого Теодора від свого імени до Царгорода, до
цісаря Михаїла ІІІ (842-867), і там він зцілив у чудесний спосіб –
подібно, як і перського царя, – цісареву матір Теодору. Михаїл передав
для новоохрещеного царя Йоана частину животворящого Хреста Господнього, і
святий Теодор подався назад до Вавилону. Святий навернув там ще багато
поган і вирішив повернутися до Едеси. Він подякував цареві за
справедливість, яку він виявив у його справі, а той велів єпископові
частку святого Хреста Господнього забрати зі собою, бо боявся, щоб після
його смерти ту святиню не було осквернено. Невдовзі Йоан вирішив
публічно оголосити, що є християнином, хоч і знав, що його чекає за це
смерть. Як вирішив, так і вчинив.
Прилюдно, перед численним народом, він поклонився хресту Божому й
оголосив, що вірує в одного Господа, в Тройці Пресвятій єдиного. У тут
таки на місці загинув від мечів вельмож держави, а з ним загинули і його
три вірні слуги-християни.
Святий Теодор щасливо повернувся до Едеси і продовжив
душпастирювати. Він, будучи єпископом, ні в чому не змінив свого життя,
постив, як раніше, і не припиняв молитися. Через три роки після
повернення з Вавилону явився йому у видінні святий мученик цар Йоан і
дав знати, що невдовзі він помре. Тоді святий Теодор попрощався зі своєю
паствою в Едесі, пішов до Єрусалиму, поклонився ще раз святим місцям, а
потім прийшов до свого монастиря, де колись почав служити Богу, і там
через три тижні тихо, спокійно, з молитвою на вустах віддав Богові свою
душу. Сталося це 848 р.
__________
У той самий день
Святих посників десять тисяч
Безбожний і злочестивий патріярх Олександрії Теофіл, чоловік, про
злобу якого прочитаємо ще в житії святого Йоана Золотоустого, союзник
безбожної цариці Євдоксії, задля особистої помсти, у змові з намісником
Єгипту, напав з військом на монастирі Нитрійської пустелі і замордував
багато монахів-посників. Це була різня, що взивала про помсту до неба.
Теофіл оголосив, що ті монахи є єретиками, хоч насправді це була
неправда. Багато з посників утекли, але загинули посеред пустелі в пащах
диких звірів. Теофіла було оскаржено перед імператором Аркадієм, а той
доручив святому Йоану Золотоустому викликати Теофіла на суд. Та сталося
інакше;Євдоксія почала намовляти проти святого Йоана, через своїх
підлабузників скликала зборище єретиків в Халкедоні, на якому окаянний
Теофіл, замість того, щоб бути осудженим, сам судив святого Йоана.
Пам’ять усіх, хто тоді загинув у пустелі Нитрії, і пам’ять багатьох
інших посників сьогодні вшановує Христова Церква. Сталося це 401 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар