1Кр.1,1–9: «Я завжди дякую моєму Богові заради вас»
Напевно, небагато з нас є осіб, які вміють дякувати, які
навчилися це робити з цілого серця. Бо часто, коли дякуємо, то робимо це
формально. Задумуймось, чи достатньо ми відчуваємо вдячність до батьків
за те, що вони для нас зробили, вдячність до друзів, знайомих, для всіх
людей, які трапились нам на життєвій дорозі.
Бачимо, апостол дякує римлянам за те, що вони були відкриті на
Бога, за те, що Бог міг діяти в них, за те, що вони були готові жити за
Божими заповідями і чинити Божу волю. Тобто дякує за те, що через них
прославляється Боже Царство на землі. Так і ми: за все, що веде нас до Бога, прославляє Його на землі, вміймо дякувати людям і головне – Богові!
***
Мт.13,24–30: «Щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали
разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом»
Дуже і дуже часто в нашому житті ми невдоволені людьми та
обставинами. Однак маємо все більше усвідомлювати, що всі ситуації, які
маємо, послані нам від Господа. Звичайно, можемо мати претензії до
людей, котрих зустрічаємо на своїй дорозі, до хвороб, які маємо, до
труднощів у праці – і тому дуже часто виникає бажання змінити щось
навколо себе.
Не раз сподіваємося, що стануться якісь зміни й що тоді заживемо
легко та просто. Ми не усвідомлюємо, що це Бог дає нам обставини нашого
життя, тих чи інших людей, тому стараймося прийняти все це як дар від
Господа. Бо саме все те, що Євангеліє називає куколем, усе, що входить
до історії нашого життя, – усе це потрібне для нашого спасення. Як
правило, ми багато не розуміємо, не бачимо в цьому логіки, але Господь
допускає це, бо часто саме через це ми перемінюємося й освячуємося. Уміймо прийняти насамперед наше життя, як також цілковито все і всіх, що Бог нам дав, дає і ще дасть.
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар