Рим.11,2–12: «Отак і нині є останок, вибраний за благодаттю»
В історії Старого Завіту часто бачимо, як вибраний народ відходив від віри в єдиного Бога. Небагато залишались вірними Йому. Сучасний світ також для нас часто виглядає агресивним, зматеріалізованим, прагматичним, і на цьому тлі ми не можемо усвідомити собі, що у світі є багато віруючих людей на різних становищах. Є бідні, є багаті, є люди, які, незалежно від соціального статусу, живуть вірою.
Будьмо певні, що доки існуватиме світ, Вселена, доти люди житимуть вірою в Бога. Ніколи не звертаймо уваги на обставини, які є навколо нас. Бо обставини – такі, які є. Але будьмо свідомі того, що як в історії Церкви завжди були свідки віри, що у будь-яких обставинах завжди жили вірою, завжди уповали на Господа, то і в нас ніякі обставини цієї можливості не заберуть.
***
Мт.11,20-26: «Ти затаїв це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам»
Може видатися дивним, як Господь може затаїти щось від когось, адже Він хоче кожну людину привести до свого Царства, кожній особі відкрити правду про себе.
Причина ж у тому, що дуже часто людина почувається самодостатньою, вважає, що сама може собі зарадити, і Господь тоді ніяк не може втрутитися в її життя, щоб допомогти. Лише коли людина почувається безпомічною, слабкою і шукає допомоги, просить Бога про заступництво, пускає Його у своє життя – тоді Він може допомогти.
Скільки разів у своєму житті ми мали багато проблем, труднощів, багато невдач, скільки разів ми старалися якось собі зарадити, змінити щось. Але знову усвідомлювали, наскільки ми безпомічні й слабкі. І саме в такі хвилі важливо відчути, що ти безпомічний, слабкий, що ти наче немовля, яке нічого не може зробити, а залежить від когось іншого.
Якщо ми уповаємо на Бога, який може все зробити, та віддаємо себе під Його повну опіку, то вибираємо найпевніший вихід з будь-якої ситуації.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар