Рим.10,11–11,2: «Тож віра із слухання»
Бачимо, як горстка Христових учнів, Його апостолів, через свою проповідь розповсюдили Євангеліє так, що за 2000 років передавалось Слово Боже. Звичайно не всі це Слово приймали, не всі, як читаємо у Святому Євангелії, хотіли слухати апостолів, але до багатьох це слово падало, як зерно, і проростало.
Напевно, і тоді, і тепер, нікого й ніколи не можемо насильно привести до Бога, примусити перемінитись і покаятись. Але якщо ми не свідчимо, то теж не робимо того, що очікує від нас Господь і потребують люди. Тому наше завдання – свідчити про Бога в будь-яких обставинах, говорити про Бога – актуально повсякчас, не залежно від того, чи всі з нами погоджуються!
***
Мт.11,16-20: «Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялись»
На прикладі багатьох людей, які не прийняли Ісуса, можемо побачити, що не всі й не завжди можуть розпізнати Божу присутність, Божі знаки, Божі чуда. Хоча Господь намагається об’явити себе людям різними способами. Він посилає перед собою Йоана Хрестителя, котрий був пустельником, аскетом, не їв, не пив, одягався не як усі, – але люди його не прийняли. Прийшов Ісус Христос, котрий мав інший стиль життя, перебував з людьми, їв, пив, – і вони також Його не сприймали.
Господь постійно посилає різні події в нашому житті, дає тих чи інших людей, але ми не завжди розпізнаємо Його присутність за цим. Бог промовляє через позитивні ситуації і через негативні. Він завжди до нас говорить – лиш би ми могли почути Його.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар