Ді.6,1–7: «Ми ж будемо пильно перебувати у молитві і служінні слова»
Ми спостерігаємо непросту картину з життя перших християн, коли
зростає їхня кількість, починаються замішання, бо стає складніше
припильнувати усі служіння й одночасно не занедбати проповідування
Євангелія і молитви. Саме тому апостоли обирають дияконів – мужів доброї
слави, які мають пильнувати служіння ближнім.
Цей уривок нам вказує, наскільки важливо молитися і віддавати
славу Богові, величати та проповідувати. Що б навіть через такі
благородні служіння, як допомога бідним, вдовам і хворим, не можна
занедбувати молитви. Це для нас великий знак, що без глибоких стосунків з Богом, ми не можемо служити ближньому!
***
Мр.15,43–16,8: «Купили пахощів, щоб піти і намастити Його»
Уявімо собі той час, коли Христа арештували, били й насміхалися з
Нього, коли Він переносив усі бичування, ішов Хресною дорогою, падаючи,
знемагаючи від болю та спраги, коли Його розіп’яли і Він помер на
Хресті. Жінкам і апостолам, як людям, було нелегко пережити це. Кожен з
них не був до кінця готовий до такого перебігу подій, тому робив, що
міг, і поводився так, як міг.
Жінки не могли віддати останньої шани Ісусові Христові, бо
заходила субота, а в суботу не можна було працювати. Тому вони йдуть до
гробу рано-вранці наступного дня після суботи, аби вшанувати Його –
намастити Його миром.
Приклад цих жінок вчить нас, що для християнина важливо
придивлятися до потреб інших, прислухатися до того, як Бог хоче через
нас простягнути до когось руку допомоги. Про кого подбати? Кому вділити
свою увагу, зусилля, старання, час? Уміти побачити потребу іншого –
цього Бог, без сумніву, завжди очікує від нас. Уміймо ж, як ті жінки, рано-вранці, тобто за першої ж можливості, побачити того, хто нас потребує, і, не вагаючись, допомагати.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар