Бут.12,1-3: «Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу»
Святе Писання вказує нам на цей фундамент, початок віри Авраама,
який повністю віддає себе Богові, залишає звичне життя в пошуку обіцяної
землі. Ми знаємо, що довіра Авраама до Бога була виправданою, як й
інших людей, які жили вірою, про яких читаємо в Старому і Новому
Завітах. Наскільки в нашому житті маємо цю довіру до Бога?
Іноді нам цілком комфортно жити у звичному середовищі, серед друзів, родичів, знайомих. Тому,
коли Бог кличе нас до чогось більшого та іншого, постає питання, чи ми
довіряємо Йому настільки, щоб піти за Ним і переконатися, що Його
обітниці справдяться.
Що означає іти за Ним? Завжди бути відкритим на Бога, на його дію
в нашому житті, на те, що Він хоче нам дати. Потрібно відкрити очі на
те, що Бог нам дає, і вуха до того, що Він каже, і щирі серця, щоб це
прийняти і вміти подякувати Богові. І хай що це буде, навіть якщо для
цього треба від чогось відмовитися, – воно однозначно для нашого
спасення й освячення. Тож будьмо відкриті на Божий провід, довіряймо
Богові, як довіряв Авраам.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ.КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар