Святих мучеників та ісповідників Гурія, Самона й Авіва, диякона
Тропар, глас 5: Чудеса святих твоїх мучеників* – стіну
непоборну нам дарував, Христе Боже.* Їх молитвами поганські зборища
розжени,* Царства скіпетри укріпи,* як єдиний благий і чоловіколюбець.
Кондак, глас 2: З висоти благодать прийнявши, мудрі,* стоїте з
тими, що у спокусах, всехвальні.* Тому й отроковицю від смерті гіркої
визволили, святі.* Ви бо воістину Едеси слава і радість для світу.
Діялося те за імператорів, мучителів християн, Диоклетіяна і
Максиміяна. Поблизу міста Едеси на самоті, в молитвах і постах жили два
мужі, Гурій і Самон. Вони приводили до Христа Спасителя багатьох поган, і
чутка про них дійшла до старости міста Едеси Антонія (Антоніна), який
наказав обох слуг Божих ув’язнити. Разом з ними перед судом поставили
багато інших християн, яких староста наказав бичувати і відпустити на
волю, а святих Гурія і Самона велів кинути до в’язниці, і тримати там аж
до приїзду намісника того краю Музонія. А коли той приїхав, тоді слуг
Божих передали на муки. їх повісили на дереві за одну руку, а до ніг
прив’язали важкий камінь. У таких жорстоких муках святі мученики висіли
п’ять довгих годин. Потім ноги святих мучеників забили в колоди і кинули
до темної в’язниці, де тримали їх понад місяць. А 10 листопада їх
віддали на нові муки. Святий Гурій був такий слабкий, що не міг сам
навіть стояти, бо ноги погнили від тяжкої колоди. Його залишили у
в’язниці. Святого Самона прив’язали стрімголов за одну ногу до високого
дерева, а все його тіло обвішали такими тягарями, що всі члени
повиходили із своїх суглобів.
Через п’ять днів, ще до світанку
святих принесли до мучителя, а той пообіцяв їм, що випустить їх на
свободу, якщо зречуться Христа Спасителя. Та, осоромлений, він наказав
їх негайно ж, коли все місто ще спало, стяти мечем. Мученицьку смерть
святі Гурій та Самон прийняли 15 листопада 304 р. їх тіла християни
чесно поховали.
Минуло років п’ятнадцять, і ось злобний Ліциній
почав останнє з ряду переслідування християн. В Едесі начальником був
Лисаній, він доніс імператорові, що в місті проживає диякон Авив, який
багатьох навертає до Христової віри. Ліциній наказав ув’язнити слугу
Божого. Святий Авив сам здався в руки воїнів, які шукали його. Після
тяжких мук, під час яких залізними гаками шматували його тіло, мучитель
наказав спалити святого живцем. Тоді святий Авив попрощався з матір’ю і
вірними та з молитвою на вустах ступив у вогонь. Мученицьку смерть він
прийняв 15 листопада 320р. Його мощі поховали поряд з мощами святих
мучеників Гурія і Самона, а над їхньою спільною могилою згодом було
зведено величну церкву.
За посередництвом Святих мучеників Гурія, Самона та Авіва моляться за сімейне благополуччя, за добрі стосунки, мир та спокій у родині.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар