Святих мучеників Карпа, єпископа Тиатирського, Папила, диякона, Агатодора та Агатоніки, сестри Папили
Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях
своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо
кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів
зухвальства безсильні. * Їх молитвами спаси душі наші.
Кондак, глас 4: Як скарб многоцінний, і джерело, яке
виливає потоки зцілень, сущим на землі подав Владика мощі ваші, бо
недуги страстей різні відіймають, благодать же подають душам неустанно.
Тому суголосно з любов’ю ваше, мученики Божественнні, свято звершуємо.
Святі мученики Карпо і Папило народилися у Великій Мисії в місті
Пергамі Азійському. Карп був поставлений єпископом міста Тиатир в Лідії,
а він висвятив Папила на диякона. Коли за наказом імператора Деція
почали переслідувати християн, тоді староста Валерій прибув до Тиатиру і
велів поставити обох слуг Божих перед своїм судом. Він намовляв їх
зректися Христа, а коли вони відповіли, що готові прийняти навіть
найтяжчі страждання, тоді Валерій наказав водити їх нагими, закутих у
кайданах, містом на позорище і насміх поган. їхні маєтки присудив тим,
які видали святих, а самих мучеників велів прив’язати до коней свого
воза і гнати до міста Сардії (головного міста Лідії). Ледь живих їх
пригнали туди і кинули до в’язниці, а святі стали гаряче молитися Богу,
щоб дав їм силу витерпіти всі муки задля Його Імени.
Владика
Карпо мав вірного слугу Агатодора, який прибув до Сардії, щоб
прислужитися святому єпископові у в’язниці. Сторожа схопила слугу і
привела до Валерія, а коли Агатодор сміливо визнав, що є християнином,
то мучитель наказав бити його сухими жилами доти, доки святий мученик не
віддасть свою душу в руки небесного Отця. Наступного дня мучитель
намовляв святих Карпа і Папила послухатися царського наказу і принести
жертву божкам, та вони відповіли йому, що ніяка сила не зможе змусити їх
до гріха і відступництва. Тоді мучитель наказав знову прив’язати їх до
коней і закованих у залізні ланцюги гнати до Пергаму, до якого було
п’ятдесят годин їзди від Сардії.
У Пергамі їх знову віддали на
жорстокі муки. Святого Карпа били по всьому тілі терновими різками,
шматували гаками, а рани посипали сіллю. Під час тих мук святий
посміхався, а коли його запитали, чого він сміється, відповів, що бачить
небо відкрите і Отця небесного, який сидить на престолі слави в
оточенні ангелів. Валерій велів святого мученика кинути до в язниці, а
на муки взяти Папила, а потім його також замкнути. Через кілька днів
мучитель наказав волочити їх по гострих черепках і гаках, одягати їм на
ноги чоботи, підбиті гострими цвяхами, потім велів випустити на них
диких звірів, але тварини не завдали їм жодної шкоди. Тоді Валерій
наказав обох кинути у палаючу піч.
Усі ці муки бачила рідна
сестра Папила Агатоніка і стала вголос прославляти Господа Ісуса Христа.
Коли почув це Валерій, то наказав і її кинути у вогонь. Однак, за
допустом Божим, вогонь не зашкодив святим мученикам. Тоді мучитель
наказав усіх їх стяти мечем, і так святі мученики закінчили свій подвиг і
в небі, разом зі святим Агатодором, отримали нев’янучий вінець вічної
слави. їхні тіла християнам вдалося викупити в катів і поховати. Сталося
це близько 251 р.
Свята Олена, мати Костянтина Великого,
побудувала у Царгороді храм на честь святих Карпа і Папила, який був
подібний до храму Гробу Господнього в Єрусалимі.
Сюди було перенесено мощі святих мучеників.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар