2Кр.2,4–15: «Тому благаю вас: Покажіть йому любов»
Рідко натрапляємо на те, щоб апостол благав когось. Тут він дає
нам гарний приклад, що людину, яка у гріху, яка відпала від Бога, можна
повернути до Бога лише тоді, коли вона досвідчить Бога не через чиїсь
гарні слова, а через праведне життя тих чи інших осіб.
З прикладу життя дуже багатьох святих бачимо, що люди, коли
зустрічались з ними, змінювались, бо вони зустрічались немов би з самим
Богом. Зустрічались з їхнім милосердям, любов’ю, вони самі чули цю
переміну навернення. То ж найважливіше свідчити цю любов, дарувати її людям, бо через це показуємо і даруємо їм Бога.
* * *
Мт.23,13-22: «Лицеміри, що людям замикаєте Царство Небесне»
У нашому щоденному житті, християнському житті, у житті Церкви, в
духовному житті ми часто усвідомлюємо, що перебуваємо з Богом лише в
храмі на Службі Божій, коли сповідаємося та причащаємося. Ще трохи
спілкуємося з Богом, коли вранці та ввечері молимося, читаємо Святе
Письмо чи духовну літературу. Але це дуже мало, якщо поглянути на наш
день. Це інколи лічені хвилини, інколи години – все одно небагато
порівняно з тривалістю доби. Інший час ми проводимо, не пам’ятаючи про
Божу присутність. Але нейтрально жити не можна: ми або є з Богом і
свідчимо про Нього, або не свідчимо. Якщо ми Бога досвідчуємо і
пізнаємо, тоді в будь-яких обставинах, в яких ми б не перебували,
являємо Його. Не обов’язково промовляти слова молитов, але бути в тому
молитовному стані, бути в Божій присутності, у Божій благодаті, бути з
Богом. І тоді ціле наше життя стає свідченням про Бога. А коли наші
стосунки з Богом обмежуються лише певними релігійними практиками, це не є
свідченням про Бога. Я є людиною 24 години на добу. Я є українцем 24
години на добу. Християнином я теж є або 24 години на добу, або не є. Не
можу я бути 3 години на добу українцем, а потім особою якоїсь іншої
національності. Так само не можу бути християнином лише хвилини чи
години на добу.
Тому мусимо розуміти ці тверді Христові слова, які Він каже про
лицемірів. Лицеміри – це ті, котрі вдають, що вони кимось є. Не можемо
бути християнами лише якийсь час, а тоді в тих чи інших обставинах
немовби взяти відпустку від християнства.
Насправді ж ми всюди й повсякчас покликані вказувати людям на Бога. І, врешті, чим ми живемо, на те й вказуємо. Якщо ми живемо Богом, то всюди про Нього свідчимо.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар