Ді. 13, 13–24: «Йоан перед Його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрещення і покаяння»
Господь наш Ісус Христос через свою смерть і воскресіння чинить
нас учасниками життя вічного. Це життя нам дано, але чому ж ми часто не
усвідомлюємо цього? Бо ж ми маємо гріховну, зіпсуту природу, саме вона
не дає нам змоги жити цим життям. Тому покаяння, про яке згадується, -
важливий крок до того, щоб почати жити справжнім життям у його повноті.
Тільки навернення, наша особиста переміна, те, скільки ми
працюємо над собою, визначає те, що ми стаємо готові особисто прийняти
Бога. Бог завжди готовий жити й перебувати в нас, але ми не готові. Перемінюймось, і Бог все більше буде перемінювати і сповнювати нас!
* * *
Йо. 6, 5-14: «Є тут один хлопчина; він має п’ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!»
Дуже часто ми відчуваємо безпорадність у тих чи інших ситуаціях,
наприклад, не віримо, що можемо якось суттєво вплинути на ситуацію –
політичну, економічну, суспільну. У багатьох ділянках нашого життя
настають моменти, коли наші сили та можливості в певній ситуації такі ж
мізерні, як п’ять хлібів і дві риби на многоту народу.
Цей же уривок Євангеліє показує нам щось дуже важливе. Господь,
звичайно, зміг би чинити чуда навіть без цих п’яти хлібів і двох риб,
але Він потребував, якщо можемо так сказати, щоб саме через них створити
щось велике, якесь чудо.
Так само в нашому житті. Бог не очікує від нас якихось великих
речей, знамень, того, що понад нашу силу, а лише того, що можемо
зробити. Кожен із нас може дати Богові «свої хліби чи свої риби», які,
на перший погляд, не можуть нічого суттєво змінити в ситуації. Але через ті наші маленькі діла, маленькі зусилля Бог творить великі речі.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар