Житіє святого священномученика Януарія і тих, що з ним
Тропар, глас 3: Помазані святительським миром,* ви стали
пастирями людей богомудрих.* І були заколені, немов агнці чесні,* і
принесені Слову, начальникові пастирів, мов ягнята у жертву,*
Священномученики преславні, всесвітні світила.* Тому й з любов’ю
вшановуємо всі святу пам’ять Вашу,* бо Ви молитеся за душі наші.
Кондак, глас 3: Священним помазанням і мученицькою
кров’ю* прикрасилися, славні Януаріє і Теодоре,* і сяєте повсюди,
радіючи в вишніх.* Й на нас спогляньте, що прийшли до вашого храму* і
неустанно до вас взиваємо.* Всіх нас оберігайте, молячись до
чоловіколюбця Бога.
Діялося це близько 304 р., за Диоклетіяна, гонителя християн. У
Неаполітанському королівстві, в провінції Кампанії, у місті Мисені жив
диякон на ім’я Сосій, чоловік великого благочестя й учености. Коли Сосій
довідався, що єпископ міста Беневента (тієї ж провінції) Януарій, разом
з дияконом Фавстом (Фестом) і читцем Деситерієм, прибув до Мисени, він
потай їх часто навідував, щоб разом перебувати на молитві. Одного разу,
коли святий Сосій читав у церкві Євангеліє, св. Януарій побачив над його
головою полум’я і духом зрозумів, що Сосій невдовзі прийме мученицьку
смерть. І пройнятий радістю, він поцілував у голову святого Сосія, і
стали разом вони величати Господа, віддавшись Його небесній волі.
Через кілька днів Драконцій, суддя в тій околиці, наказав
ув’язнити святого Сосія і кинути до вузького темного підземелля. Тоді
святі Януарій, Фавст і Деситерій поспішили відвідати мученика, та тут
сторожа схопила їх і поставила перед мучителем. Почався допит.
“Якої ти віри?” – спитав святого Януарія суддя.
“Я – християнин і єпископ міста Беневента”, – відповів слуга Божий.
“А хто оці два твої товариші?”
“Один є моїм дияконом, а другий читцем!”
“Чи й вони також християни?”
“Так, вони християни, і маю надію в Ісусі, що якщо ти спитаєш їх про це, вони явно визнають Ім’я Спасителя”.
І справді, обидва сказали: “Ми присягали вірі Христовій, і не зламаємо нашої присяги, бо горе тому, хто фальшиво присягає!”
“Приступіть і вчиніть жертву нашим богам, згідно з повелінням імператора, і я накажу вас звільнити”, – сказав мучитель.
На це святий Януарій відповів: “Ми приносимо жертву одному Богу нашому, а божків твоїх гидуємо!”
Драконцій наказав їх, а також святого Сосія, відвести слідом за
ним до міста Путеолю, де всіх мали на публічному видовищі кинути диким
ведмедям на розтерзання. Та коли святі вже стояли посеред амфітеатру, а
всі чекали на прибуття Драконція, той, зайнятий невідкладними справами,
не міг прийти і наказав привести святих мучеників до себе. Коли їх
доставили, він видав новий присуд: “Наказуємо, щоб єпископ Януарій,
диякони Сосій і Фавст та читець Деситерій, за те, що визнають Христа і
гордують наші накази, були стяті мечем!”
Коли ж мучеників вели на смерть, три мужі християнські, Прокул,
диякон церкви в Путеолю, Євтихій та Акутіон стали голосно осуджувати
несправедливий вирок мучителя. Тоді їх також схопили, а Драконцій
наказав їх стяти мечем разом з іншими. Коли прийшли на місце страти,
святий Януарій став голосно молитися: “Господи і Боже наш, в Твої руки
передаємо душі наші!” Потім сам зав’язав собі очі і нахилив голову під
меч, так само було вбито і решту святих мучеників. Вночі християни
забрали їх святі тіла. Мощі святого священномученика Януарія поховано в
Неаполі, а Бог прославив їх численними чудами. Коли місту загрожувало
виверження вулкану Везувій, то за покровительством святого Януарія, до
якого всі вірні стали ревно молитися, Бог спас Неаполь від загибелі. В
одної вдови на ім’я Максимила помер єдиний син. З глибокою вірою поклала
вона на нього образ святого Януарія і стала гаряче молитися, а Бог, за
молитвами святого, воскресив хлопця. Сьогодні також кожен може побачити
чудесну силу святих мощей. З мощами святого священномученика Януарія є
пляшечка з засохлою кров’ю. Коли ту пляшечку прикласти до голови
святого, кров стає рідкою і кипить, немовби зовсім свіжа. Тіло святого
Сосія поховано в Мисені, а згодом в Неаполі, в церкві святого Северина,
воно також прославилося багатьма чудами.
У той самий день
Житіє святого Теодора з Пергії
Святий Теодор був воїном у місті Пергії Памфілійській. Коли він
став прилюдно визнавати Христа, тоді мучитель Теодот наказав його бити
жилами, а потім прив’язати до розпеченого залізного ліжка, а зверху
поливати розплавленим оловом і сіркою. Та Господь не забув про святого
мученика, бо зненацька випав рясний дощ, який погасив вогонь, а Теодор,
оздоровлений від ран, прославляв Господа. Коли побачив це жрець,
служитель божків Діоскор, він також став голосно прославляти Бога:
“Великий Бог християнський, від нині хочу лиш Йому служити, бо Він чуда
діє, а божки, яким я приносив жертву, ніщо є”. Староста наказав покласти
його на таке саме залізне ліжко, а Діоскор, прославляючи Бога, який дав
йому ласку прозріти й увірувати в Нього, переніс із великою мужністю
муки і помер для світу, а став жити для неба, де був зачислений до лику
святих мучеників.
Далі староста наказав прив’язати святого Теодора до коня і
тягнути його волоком по майдані, однак і ця мука не завдала шкоди слузі
Божому. Натомість ще два воїни, Сократ і Діонисій, увірували у Христа.
Теодот велів усіх трьох кинути в розпалену піч. Та ангел Божий остудив
жар вогню, і святі немовби в прохолоді прославляли Ім’я Боже. А Бог
прославив святого Теодора ще більшим чудом. Мати його на ім’я Филипія
вже три роки перебувала на вигнанні в Алодапії, де багато терпіла за
Христову віру. Святий Теодор мав велике бажання побачити перед смертю
свою матір. І ось раптом він побачив її перед собою; Бог бо чудом
переніс його матір на те місце, де син її давав свідчення правді.
Довідавшись про це, Теодот наказав святій Филипії намовити свого сина до
відступництва, однак вона сказала мучителеві: “Син мій загине
розіп’ятий на хресті, і з хреста прославлятиме Ісуса, а боги твої –
дияволи, а ти – диявольський слуга”.
Староста наказав стяти її мечем, Сократа і Діонисія заколоти
посеред печі списами, а святого Теодора прибити до хреста. Три дні висів
святий мученик, молився, прославляв Бога і в руки Його передав чисту й
святу свою душу. Згідно з Часословом, він був замучений за імператора
Антоніна 141 р.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких
Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає".
Львів, Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар