Житія святих апостолів Аристарха, Пуда і Трофима
Тропар, глас 3: Апостоли святі, моліть милостивого Бога, * щоб відпущення прогрішень подав душам нашим.
Кондак Апостолів, глас 4: Настало чесне свято апостолів,
що просвічує нас і проганяє гріховну імлу від тих, які взивають: явилося
світло і прийшло визволення.
Усі три святі апостоли трудилися разом зі святим апостолом Павлом
і стали гідними тої чести, щоб разом з ним в один день загинути від
меча в часи цісаря Нерона. Святий Аристарх був одним з 70 Христових
учнів. З Діянь апостолів довідуємося, що родом він був з Македонії.
Святий Павло вважав його своїм другом (див. Ді. 19, 29). А в наступній
главі Діянь (див. Ді. 20, 4) дізнаємося, що Аристарх “солунянин” разом
зі святим Павлом проповідував слово Боже в Азії. Апостол Павло поставив
його єпископом Солуня. Але коли святого Павла було ув’язнено в Римі, то і
святий Аристарх сидів разом з ним, бо читаємо, що:
“…Аристарх, товариш мій у неволі” (Кол. 4, 10). У листі до
Филимона (1, 24) святий Павло називає Аристарха своїм “співробітником”.
За іншими джерелами, святий Аристарх був єпископом Апамії Сирійської.
Святий Пуд був римським достойником. Дім його став прихистком для
всіх християн, у нього гостювали обидва верховних апостоли святі Петро і
Павло, останній згадує його в другому листі до Тимотея (4, 21).
Святий Трофим був родом з Азії, з Ефесу (див. Ді. 20, 4). Був він
зі святим Павлом в Єрусалимі (див. Ді. 21, 29). Святий апостол Павло
поставив його єпископом Арелати в Галії, де навернув поган до пізнання
віри Христової. Ув’язнений разом зі святим Павлом, прийняв смерть від
меча.
У той самий день
Житіє святого мученика Сави Ґотського
Близько 373 р. до Ґотії прибув Юній Соранос, римський
полководець, якого імператор Валент послав у Скитію проти князя тих
сторін Атарода. Тут він довідався, що в цій місцевості недавно
постраждали за святу віру багато християн, і написав про це до свого
кревняка святого Василія Великого. Святий Василій попросив Юнія прислати
йому мощі тих святих мучеників. У цей час в Ґотії перебував єпископ
Солуня Асхолій, котрий прибув сюди, щоб у часи переслідувань укріплювати
у вірі Христових вірних. З його допомогою Юній Соранос знайшов мощі
замученого в 372 р. святого Сави і послав їх до Кападокії разом із
посланням Ґотської Церкви, в якому описано мучеництво святого Сави і яке
ми тут наводимо:
“Церква Божа, котра є в Ґотії, Церкві Божій, що є в Кападокії, і
всім Церквам християнським, де б вони не перебували. Милосердя, мир і
любов Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа нехай сповниться над нами.
Слова святого апостола Петра, що кожен народ, який боїться Господа, є
йому милий, сповнилися тепер на святому Саві, котрий стався мучеником
Господа нашого Ісуса Христа. Бо будучи з роду ґотом і живучи серед злого
народу, він умів наслідувати святих людей і з ними в кожній чесноті
славив Ісуса і як звізда на небі сяяв. Вже з молодих літ будучи
християнином, старався про це, щоб зростати в любові до Бога і стати
досконалим, та, поборюючи лукавого, отримати вічну нагороду. Тому не
хочемо цього приховувати, а задля виховання вірних задумали ми
розповісти вам про його чесні подвиги.
Був він у вірі простий, побожний, до послуху охочий, тихий, у
мові невчений, спокійний, але правду обстоював і уста богохульникам
замикав; не був гордий, а, як належить смиренним, покірний, у бесіді
лагідний, до всього доброго охочий. У церкві співав і про церкву дуже
дбав, грішми і маєтками погорджував, вживаючи їх лишень для конечної
потреби, тверезий, стриманий, товариства жінок не шукав, пильнував
постів і молитви, остерігався пустої похвали, усіх заохочував до доброго
життя, часто виступав як ревний захисник Христової віри.
Коли ж урядники і пани в Ґотії стали переслідувати християн і
наказували їм їсти те, що було пожертвуване чортам, то деякі погани,
маючи родичів-християн, підкидали їм м’ясо, яке жертвуване не було і
радили їм, щоб у той спосіб ошукати гонителів. Та святий Сава виступив
проти цього, він казав, що той, хто так робить, не може бути
християнином, оскільки це є згіршення для поган. Тому перестерігав, щоб
не дати себе звести дияволові. Тому погани, які таким чином хотіли
заховати і захистити своїх родичів-християн, вигнали святого Саву з
міста, але невдовзі покликали його назад.
Коли під час другого гоніння міщани, його сусіди, хотіли
присягти, що серед них нема жодного християнина, святий Сава встав і
сказав: “За мене не присягайте, бо я християнин”. Тоді вони, приховавши
своїх родичів, видали Саву, кажучи, що він один християнин серед них.
Коли князь його схопив, то спитав, чи має він якийсь маєток? Йому
сказали, що Сава не має нічого, крім одежі, в якій ходить. Тому князь
погордив ним: “Такий не може ані допомогти, ані зашкодити”, – і наказав
випустити його з в’язниці.
Під час третього гоніння, коли наближався Великдень, святий Сава
пішов до іншого міста, до священика на ім’я Ґутик, щоб з ним
відсвяткувати цей великий празник. У тій дорозі він зустрів великого і
світлого мужа, який сказав, щоб Сава не йшов до Ґутика, а до священика
Сансали, що жив ближче. Святий Сава відповів, що Сансали нема, він утік
до Романії (бо не знав, що той уже повернувся), і коли хотів
продовжувати дорогу до Ґутика, раптом налетів сильний вітер зі снігом,
що не можна було й кроку ступити. Сава повернувся, знайшов Сансалу і
відсвяткував з ним Великдень. На третій день після Великодня приїхав до
того містечка Атарид, син князя Ротеста, з великою громадою безбожників і
вночі схопив Сансалу та Саву, які спали. Священика посадили на віз, а
нагого Саву волокли конем по гострій стерні і били його киями і бичами.
Так жорстоко вони мучили слуг Божих, але жорстокість мучителів
оберталася їм в заслугу. Коли розвиднілося, святий Сава так сказав до
своїх неприятелів: “Знаєте, що ви робили зі мною вночі, а тепер гляньте,
чи знайдете на мені хоч одну рану?” Вони, побачивши, що не залишилося
жодного сліду їх жорстокости, розтягнули його навзнак, прив’язавши міцно
до паль, і мучили його цілий день і цілу ніч. Коли настав новий день,
Атарид наказав його зв’язаного підвісити до балки. Привівши до нього
Сансалу, наказав їм їсти м’ясо жертв, і тим врятуватися від смерти. Але
Сансала відповів, що вони цього ніколи не зроблять, хоч би й наказав їх
убити чи прибити до хреста. А Сава сказав так: “Це страви вічної згуби,
як згублений буде і той, хто це наказує”. Лиш він це сказав, як один зі
слуг ударив його мідною палицею так сильно, що думали, що вже вбив
святого Саву. Але той навіть не отримав малої рани.
Тоді Атарид наказав відпустити Сансалу, а Саву втопити в ріці.
Сава йшов на смерть з великою радістю, славлячи Господа Бога. Коли стали
над рікою, слуги так сказали: “Відпустімо цього невинного чоловіка, а
Атарид про це не дізнається!” А святий Сава сказав їм: “Що говорите!
Робіть, що вам сказано, чи не бачите того, що я бачу? Ось переді мною
стоять ті, які візьмуть мене до вічної слави!” Тоді прив’язали йому до
шиї велике дерево і кинули його в ріку й утопили на п’ятий день після
Великодня. Сталося це за правління Валентиніяна і Валента у 372 р. Тому
цього дня, коли був увінчаний святий мученик, закликайте вірних
прославляти Господа, який вибрав собі своїх слуг. Вітають вас браття,
котрі з вами терплять гоніння. А Тому, який усіх нас з ласки своєї може
привести до вічного царства, слава, честь і поклоніння з Сином і Святим
Духом на віки вічні. Амінь”.
У той самий день
Святих мучениць Василиси та Анастасії
Про святу Василису ми вже згадували 10 березня. Обидві святі,
римлянки з достойного роду, були ученицями святого Павла. Це вони
поховали тіла святих верховних апостолів Петра і Павла. За це їх схопили
і привели на суд. Святих мучениць бичували, потім припікали їм боки
смолоскипами, обрізали груди і язики, а під кінець стяли мечем.
__________
І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська
Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів,
Видавництво «Свічадо», 2013
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар