П'ятниця 26-го тижня
Євангеліє
Лк.16,15–18; 17,1–4: «Бог знає серця ваші; бо що в людей високе – осоружне Богові»
Коли уважніше приглянутись до життя кожного з нас, то мусимо визнати
самі собі, щиро і відверто, що зазвичай нашою поведінкою керують
зовнішні обставини. Це значить, що нам важлива думка людей – що вони
скажуть, нам важливо, як ми будемо виглядати, як нас будуть сприймати,
що нам буде доброго чи поганого від конкретного нашого вчинку...
Саме тому у нашому житті ми часто граємо ролі, іноді інші навіть
можуть цього не зауважити. Але Євангеліє нам сьогодні каже, що Бог знає
наші серця. Для Бога дуже важливо, що ми носимо в серці. Звісно, не так
легко нам змінитися, перестати грати роль. Однак якщо будемо шукати і
досвідчувати у своєму серці Бога, щораз більше питати, що Бог хоче від
мене, як Бог дивиться на цю ситуацію, то і думка про те, щоб подобатися
іншим, з часом перестане нам дошкуляти.
Мусимо собі щиро сказати, що для нас дуже часто важливіша не думка
Бога, але думка людей. Але люди думають сьогодні так, а завтра – інакше.
А Бог завжди є сталий і незмінний. І коли ми живемо в цій
сталості, незмінності Божій, то для нас неважлива думка оточуючих:
сьогодні вони нас похвалили, завтра – скартали, але для нас щораз
важливішим буде ставати, як це сприйме Бог.
Життя в правді – це те, що найбільше приносить людині щастя. Життя в
правді приносить людині нормальне буття, бо вона не грає ролі, а є тим,
ким Бог її створив.
Апостол
1Тим.4,4–8: «Бо тілесна вправа до дечого лише корисна, а благочестя на все корисне»
Часто наші стосунки з Богом ми будуємо на виконанні приписів і
заборон, але Бог хоче від нас чогось більшого. Не лише вправляння у
добрих вчинках, уникання заборон, різних тягарів, які ми на себе
понакладали. Бог хоче, щоб ми жили в благочесті, в доброму, чесному
житті.
Лише коли ми перебуваємо з Господом, Він відкриває нам, що таке
благочестиве – чесне і добре життя. Бо наше щоденне життя показує, ким
ми є в середині, ким ми є в реальності. Ми не можемо бути в близьких
стосунках з Богом і поводитись, як ті, хто не знає Його. Позаяк Божа
дитина покликана прославляти Бога своїм життям і кожним своїм вчинком.
Наше життя завжди і повсякчас засвідчує нам і тим, хто нас оточує, наскільки глибокі наші стосунки з Богом.
Вміймо вчитись на власних помилках, падіннях і наближаймося щораз
більше до Бога, саме тоді будемо сповнені правдивого благочестя.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар