Середа 21-го тижня
Євангеліє
Лк.8,22-25: «Де ваша віра?»
У цьому епізоді апостолів охопив страх, паніка, непевність, адже
буря, яка розпочалася на озері, становила загрозу їхньому життю.
Так і ми часто в різних ситуаціях боїмося, панікуємо, переживаємо,
знеохочуємося, розчаровуємося, забуваючи, що Господь є повсякчас з нами,
як і був тоді з апостолами.
Так як тоді Христос спав у час бурі й не відразу врятував апостолів,
так і нам здається, що Господь часами бездієвий у наших складних
ситуаціях.
Проте Бог є з нами і обов’язково втрутиться в ситуацію, коли
вважатиме за потрібне. Отож, довіряймо Богові й покладаймось на Нього!
Апостол
Кл.1,18–23: «щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними»
Апостол вказує на те, що всі, що повірили в Христа і охристилися, вже
є святі. Знаємо, що в перших віках християнства християни себе називали
святими. Святий – це інакший. Інакший від способу думання, життя,
поступування в цьому світі. Святий – це той, який є не під впливом цього
світу, є свобідним від цього світу.
Святість – це інакшість, а ця інакшість є життям з Господом. І до
цієї святості ми не лише покликані, але через хрещення Господь зробив
нас учасниками цієї святості. Апостол каже, що маємо стояти твердо і
непохитно у вірі, щоб не віддалятися від Євангелія. Твердо і витривало
йти цією дорогою. Святість, Небо – це не те, що ми маємо заслужити, воно
вже нам належить. Ми не те, що маємо його здобути, бо воно вже наше,
маємо лише витривало присвоювати те, що призначено для кожного з нас.
Коли на Літургії священик виголошує слова: «святеє святим», то Церква
вказує нам, що Тіло і Кров Господня роблять нас причасниками Царства
небесного. Ми беремо участь в Царстві небесному через Хрещення, через
Сповідь, Св. Причастя, читання Св. Письма, молитву. Часто беремо цю участь, але наскільки ми свідомі того, що стаємо тоді учасниками Царства Господнього?
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар