Понеділок 21-го тижня
Євангеліє
Лк.7,36-50: «Віра твоя спасла тебе; йди в мирі!»
Так, як потопельника рятує якийсь засіб, до прикладу дерево, що
допомагає йому триматися на воді, так і в складних обставинах
повсякденного життя нас може спасати наша віра в Господа, довіра до
Нього.
Бачимо це на прикладі блудниці, яка жила грішним і публічним життя,
проте у величезному почутті й благоговінні від усвідомлення того, хто є
перед нею, всім своїм виразом любові до Господа вона отримала прощення.
Її не розуміли, осуджували, але вона мала віру.
Отож і ми не шукаймо завжди розуміння, прийняття чи
підтримки інших осіб, але завжди вдивляймося в Господа, бо саме Він може
нас преображувати, освячувати і спасати.
Апостол
Фл.4,10–23: «…бо я навчився задовольнятись тим, що маю»
Не просто для будь-кого з нас повірити і прийняти, що те, що я маю,
це те найкраще, чого я потребую у цей момент свого життя. Однак якщо я
вірю у те, що Бог любить мене і дбає про мене, то з цього випливає – що
Він дає те, що для мене найкраще. Коли б ми так розуміли наше життя, то
могли б завжди почуватися щасливими. Хоч така свідомість буває дуже
рідко в нашому житті. Ми живемо, або в минулому, так ми тоді щось мали,
але не цінували в той момент цього. Або живемо майбутнім, де мріємо що
щось і колись будемо мати, але й цього не будемо цінувати, якщо не
цінуємо теперішнього.
Що б у житті не ставалося: чи приємне чи сумне, чи радісне чи гірке,
чи біднота чи прибуток, вміймо за все дякувати Богу. За все, що Бог
посилає. Бо саме це є те, що мені найбільше потрібне в моєму житті, вміймо цінувати чи вбогість чи багатство і за все дякувати.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар