П'ятниця дев'ятнадцятого тижня
Євангеліє
Лк.6,17–23: «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в Небі»
На перший погляд може здаватися дивним таке висловлювання Господа
після того, як Христос називає блаженними або щасливими вбогих,
голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче… І каже тоді ще з цього
радіти. Коли подивимось на світ і людей, то вони завжди хочуть бути в
достатку, мати щастя, певність. Однак на дорогах Божих це буває не раз
досить по іншому.
Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя, радість.
Але мусимо собі признати, що саме наші життєві труднощі і клопоти
показують правдиво, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки
з Богом. Коли ми будуємо своє буття лише на земному фундаменті, то вся
будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом,
смерть не може нічого забрати. Тому саме не раз наші проблеми наближають
нас до Бога, показуючи непевність всього земного.Так часто буває, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитись і з’єднатися з Господом.
Апостол
Фил,1,27–2,4: «…бо ж вам дана ласка Христа: не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати»
Часто в житті є так, що наша внутрішня особистість є одна, але в
житті ми живемо по-іншому. Часто трудні, кризові ситуації дають нам
пізнати самих себе, інколи це те, чого ми не знали і не підозрювали про
себе.
Якщо говорити про свідчення Христа, то саме тому в ранній Церкві був
знак мучеництва. Бо мученики – це ті, корі переживали трудні обставини,
іноді на грані життя і смерті. Так само наше життя. Трудні обставини,
наше мучеництво – це нагода свідчити про Бога. Легко бути християнином в
ідеальних обставинах. Але правдиве християнство показується тоді, коли
треба виявити певну жертву, певну терпеливість, тоді показується наше
свідчення. Тому Бог і дає нам такі труднощі, де маємо нагоду свідчити
про Господа.
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар