ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 19 серпня 2015 р.

19.08.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа дванадцятого тижня 

Євангеліє
Мр.1,23-28:  «Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити!»

У цьому епізоді не можемо зауважити, що Христос хоче оздоровити цього чоловіка, не бачимо навіть, що Христос зацікавлюється ним. Тут є зворотній ефект: цей опанований нечистим духом сам дає про себе знати у присутності Христа. На цей епізод важливо подивитись, коли ми говоримо про євангелізацію, про катехизацію. У даному випадку Христос не голосив словами Доброї Новини - Євангеліє, але Він сам Своєю особою являв її.

Так само було зі святими, де вони з’являлися в Церкві, чи це були папи чи патріархи, єпископи, священики, монахи, миряни всюди вони «реформували Церкву», саме своім святим житям. Вони не щось особливо змінювали, але давали Богові діяти через себе.

Тому дуже важливо пам’ятати ці слова отців, які кажуть: «Здобудь мир і навколо тисячі спасуться, спасайся і навколо тебе тисячі спасуться». Найперше змінюючи себе, перемінюючи себе, стоячи близько Бога і даючи Богові перебувати в нас. Тоді вже сам Бог діє через нас.

Так само подібно як радіоактивний метал, який має в собі радіацію і випромінює її сам по собі, так і ми, коли посідаємо Бога, просто Його випромінюємо, промовляємо не тільки своїми словами, але й "передаємо" його спеціально нічого здавалось не роблячи.

Тому в Церкві завжди було і є важливим особисте навернення, особисте пізнання Христа. Тоді наше життя буде найкращим свідченням про Бога, найкращою місією, найкращою євангелізацією.



Апостол
2Кор.6,11–16:  «Яка бо спільність праведности з беззаконням?Що спільного між світлом та темрявою?»

Господь ставить категорично праведність на противагу беззаконню, світло проти темряви. Господь вказує, що не можемо жити і в добрі, і в злі, і з Ним, і проти Нього. Можемо жити або з Богом, або без Бога, або з правдою або без правди.

Тож погляньмо на наше життя і вміймо все більше іти за правдою, за істиною, за справедливістю. Ніколи не дозволяти собі за тих чи інших недоліків чи вад, тих чи інших оправдань. Бо не можемо двом панам служити. Маємо себе запитати, на чийому боці ми воюємо. Хай Бог дасть відвагу в тій рішучості слідувати за Богом.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар