Неділя 3-тя після Зіслання Св. Духа
Євангеліє
Мт. 6,22–34: «Світло тіла – око. Як, отже, твоє око здорове, все тіло твоє буде світле»
Яким дивним нам це не здавалось би, але те, як ми сприймаємо
обставини, завжди є суб’єктивним. До прикладу, якщо кілька художників
будуть змальовувати, скажімо, одну і ту ж церкву, то кожен з них
зобразить її в інший спосіб. Якщо попросити трьох осіб, котрі були
учасниками однієї події, розповісти про неї, кожен з них подасть її в
інакший спосіб.
Знаючи нашу схильність до суб’єктивізму, Господь вказує нам на наше
око. Наскільки ми стаємо чистіші від наших гріхів, настільки ми вміємо
бачити все довкола чистішим і прозорішим, більш обєктивнішим. Наскільки
ми самі занечищені, забруднені нашими гріхами, настільки в спотвореному,
у викривленому вигляді бачимо все довкола.
Що більше ми преображаємось і перемінюємось, стаємо ближчі до
Бога, то більше в Бозі, правильніше і по-Божому, все бачимо і на все
вірно вміємо реагувати!
Апостол
Рим. 5,1–10: «Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками»
Коли ми робимо гріхи, то відчуваємо внутрішньо протест проти гріха,
дискомфорт і бажання якнайшвидше стати перед Богом з покаянням, прийти
до Св. Тайни Сповіді, позбутися того тягаря. Після Сповіді нам стає
легше, миліше, приємніше, так ніби той тягар спав з плечей, але це,
знову ж таки, наші відчуття.
Бо перед Богом ми однаково вартісні, і коли «грішні», і коли
«праведні». Як каже в цьому посланні апостол, Бог відкупив людину і
помер за людину, коли вона ще була грішною. Це важливо пам’ятати тоді,
коли зневірюємось у власних можливостях жити в святості, коли падаємо
під тим тягарем гріха. Божу любов і вірність ніщо не може похитнути. Бог
є сталий і незмінний у своїй поставі до нас, Богові ми важливі. І то тільки ми зневірюємось у собі, а Бог ніколи не зневірюється нас!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар