ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 16 червня 2015 р.

16.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок третього тижня після П’ятидесятниці

Євангеліє
Мт. 10,9–15:  «Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, ─ бо робітник вартий утримання свого»

Часто у своєму житті ми ділимо життя на дві половини: перша – наше церковне життя, в якому  ми ходимо до храму, сповідаємось, причащаємось, вдома молимось, друга – це наше щоденне життя, наші стосунки в родині, наші обов’язки, наша праця, навчання. І бачимо, що дуже часто ці дві половини нашого життя співіснують разом, як паралельні світи.

Це свідчить про те, наскільки ми далеко від правдивої віри в Бога і від того, щоб називатися християнами. Бо християни вірять в Бога не лише у церкві, але покладаються на Нього в найменших деталях свого життя, у буденних клопотах, у щоденних потребах, але також не забувають про Господа в радісні моменти свого життя.

І коли наша довіра до Господа зростає, то й усе наше життя преображається, бо ми знаємо, що Бог усе дає в свій час, коли ми готові прийняти, і прояснює, коли ми готові зрозуміти. Якщо ми є вірні робітники для Господа, то Він дасть нам Свою поміч у всіх обставинах нашого життя. 



Апостол
Рим. 7,14–8,2: «Я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те роблю»

Бачимо скільки в нашому житті є різних добрих намірів, думок і рішень. Але й бачимо, як часто це все залишається невтіленим у нашому житті. Гріховна людська природа дає про себе знати, а ще часто нам бракує наполегливості та рішучості. Погляньмо на життя святих, особливо мучеників, наскільки вони були категоричні у виконування заповідей Божих. Наскільки вони були тверді в бажаннях слідувати за Богом.

Хтось може думати, що святі були з іншого тіста, ніж ми, однак вони посідали таку ж гріховну природу, мали схильність до гріха, як кожен з нас. В них завжди лишався вибір. Однак вони мали сильне бажання дотримуватись заповідей Божих і жити у святості. Коли ми маємо такі сильні стремління, то Бог неминуче дасть нам свою благодать для цього!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар