17.10.2013р. Б. / Що означає, що Церква є апостольською. Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 16.10.2013

Під час сьогоднішньої загальної аудієнції Святіший Отець пояснював, що означає, що Церква є апостольською. Він зазначив, що Вона опирається на навчанні апостолів, на владі, яку їм передав сам Христос. Окрім того, Вона зберігає і передає те навчання, яке почула від апостолів. Вона є також послана, щоб нести Євангеліє усьому світові. На площі св. Петра послухати папську катехезу зібралось близько 70 тисяч вірних.

Пропонуємо до Вашої уваги повний текст промови Святішого Отця Франциска.

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Коли виголошуємо наш «Символ віри», то кажемо: «Вірую в єдину, святу, вселенську і апостольську Церкву». Не знаю, чи ви колись задумувались над значенням виразу «Церква є апостольською». Можливо, ніколи, а можливо, часом, приїжджаючи до Риму, роздумуєте над значенням святих апостолів Петра і Павла, котрі тут віддали своє життя через несення і проповідування Євангелія. Але тут йдеться про щось більше.

Визнавати те, що Церква є апостольською означає наголошувати Її глибокий, тривалий зв’язок з апостолами, з тією невеликою групою з дванадцяти чоловік, яких Ісус одного дня покликав до себе, покликав по імені, щоб були з ним і щоб Він міг посилати їх для голошення науки (Мк. 3,13-19). «Апостол» – це грецьке слово, що означає «посланий», «висланий». Апостол – це людина, яку послали щось виконати. Це сильне слово, і апостоли були вибрані, покликані і послані Ісусом, щоб продовжувати Його справу – тобто, щоб молились – першим завданням апостола є молитва – і, по-друге, щоб проповідували Євангеліє. Це важливо, бо коли роздумуємо про апостолів, то вважаємо, що вони були послані лише проповідувати Євангеліє, виконувати так багато справ, але на початках Церкви виникла певна проблема. Вони чинили багато справ, і з бігом часу не давали собі зі всім раду. Тому вони призначили дияконів, щоб самим мати час на молитву і проповідування Божого Слова. Коли роздумуємо про наступників апостолів, єпископів, усіх єпископів – Папа також є єпископом – то мусимо задуматись, чи цей наступник апостолів, перш за все, молиться, і по-друге, чи проповідує Євангеліє. Власне це і означає бути апостолом. Саме з цієї точки зору Церква є апостольською. Кожен з нас – якщо хочемо бути апостолами, як я щойно пояснив – то мусимо поставити собі запитання: Чи я молюсь за спасіння світу? Чи проповідую Євангеліє? Власне такою є апостольська Церква. Це наш тривалий зв’язок із апостолами.

Виходячи з цього, я хотів би коротко виділити три значення прикметника «апостольський» у відношенні до Церкви.

1. Церква є апостольською, бо опирається на вченні і молитві апостолів, на владі, яку їм надав сам Христос. Святий Павло пише до християн в Ефесі: «Ви співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос» (Еф. 2,19-20). Він порівнює християн із живим камінням, що утворює будівлю, якою є Церква, а будівля ця опирається на апостолах, як стовпах, а скалою, яка це все підтримує є сам Ісус. Без Ісуса Церква не може існувати. Без Ісуса немає Церкви. Чи розумієте це? Ісус є основою Церкви, фундаментом. Апостоли жили з Ісусом, слухали Його слова, розділяли Його життя, а перш за все, були свідками Його смерті і воскресіння. Наша віра, Церква, яку захотів Христос, не опирається на якійсь ідеї, якійсь філософії, але на самому Христі. А Церква схожа на рослину, яка зростала впродовж віків, розвивалася, приносила плоди, і її коріння міцно вбудоване в Ньому, а фундаментальний досвід Христа, який мали апостоли, вибрані і послані Ісусом, сягає аж до нас. Від тієї маленької рослинки аж до наших днів, по всьому світу.

2. Запитаймо себе: яким чином ми можемо поєднатись з тим свідченням, як може дійти аж до нас те, що пережили апостоли з Ісусом, те, що вони від Нього почули? Оце друге значення терміну «апостольський». Катехизм Католицької Церкви стверджує, що Церква є апостольською, бо «зберігає і передає з допомогою Святого Духа, що живе в ній, вчення, святу спадщину, здорові слова, почуті від апостолів» (п. 857). Впродовж віків Церква зберігає цей цінний скарб, яким є Святе Письмо, вчення, таїнства, служіння пастирів, так, що ми можемо бути вірними Христові і брати участь в Його житті. Це схоже на річку, що пливе впродовж історії – розвивається, наводнюється, але вода, що пливе, завжди випливає з джерела, а тим джерелом є сам Христос: Він є Воскреслий, Живий, а Його слова не проминають. Бо Він не проминає, Він – Живий, є сьогодні тут між нами, чує нас, коли ми з Ним розмовляємо – вислуховує нас, присутній в нашому серці, Ісус є сьогодні з нами! Власне це і є красою Церкви – присутність Ісуса Христа між нами! Бо Ісус Христос є живий, бо воскрес! Чи коли-небудь роздумуємо над тим, наскільки важливим є той дар, яким нас обдарував Христос, дар Церкви, де можемо Його зустріти? Чи коли-небудь роздумуємо над тим, що власне Церква на своєму шляху впродовж віків – попри труднощі, проблеми і слабкості – передає нам автентичне послання Христа? Вона дає нам впевненість, що те, у що ми віруємо, є дійсно тим, що нам передав Христос.

3. Остання думка: Церква є апостольською, оскільки є послана нести Євангеліє усьому світу. Впродовж історії вона продовжує виконувати ту ж місію, яку Ісус довірив апостолам. Що сказав Ісус – «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,19-20). Саме це Ісус казав нам робити. Я наголошую на цьому аспекті місійної діяльності, оскільки Христос закликає усіх «йти» на зустріч іншим, посилає нас, вимагає від нас, щоб ми вирушили і несли радість Євангелія! Черговий раз задаймо собі запитання: Чи є ми місіонерами нашим словом, а особливо нашим християнським життям? Нашим свідченням? Чи, можливо, ми є християнами, закритими в нашому серці і наших церквах, «християнами захристії», християнами лише на словах, які живуть як погани? Це не дорікання. Я також скеровую це питання до себе: Яким християнином я є? Чи дійсно я даю свідчення?

Церква має своє коріння у вченні апостолів – автентичних свідків Христа, але невгамовно дивиться у майбутнє, має тверду свідомість того, що є посланою, посланою Ісусом, що є місійною. Церква, яка закривається в собі і в минулому, зраджує своїй ідентичності. Відкриваймо сьогодні усю красу і відповідальність за те, щоб бути апостольською Церквою! І пам’ятайте, що Церква є апостольською, коли ми молимося – перше завдання, і коли проповідуємо Євангеліє своїм життям, а також словами. Дякую.

Джерела: http://popefrancis.org.ua

Воїни Христа Царя