ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 11 лютого 2013 р.

11.02.2013р. Б. / Чому я став католиком. Йозеф Ратцінгер, 1971 рік


 Есе, написане в 1971 році за 7 років до того, як монсеньор Йозеф Ратцінгер став кардиналом
 
Роздумуючи про Католицьку Церкву, ми можемо порівняти її з місяцем. Місяць не має свого власного світла. Він отримує світло від сонця, без якого запанувала б повна темрява.
 
Місяць сяє, але його світло не належить йому. Місячні зонди і астронавти побачили, що місяць є ніщо інше як кам'яниста пустка, подібна до пустелі. Вони бачили скелі і піски, картину, що разюче відрізняється від того образу, який склався у нас з давніх часів. Місяць сам по собі - ніщо інше як скелі і піски, але він відбиває світло.
 
Чи це не точний образ Церкви? Будь-який, хто вивчає її і заглиблюється в неї, також, як і на Місяці, нічого не відкриє, окрім пустелі, пісків і скель - людських слабкостей, що нагадують пил, камені, запустіння. Проте незаперечний той факт, що, навіть якщо вона є ніщо інше як піски і камені, також, милістю Господньою, вона є Світлом.
 
Я католик тому, що я вірю, що зараз, як і у минулому, незалежно від нас, Господь підтримує Церкву, і ми не можемо перебувати біля Нього, не перебуваючи в Його Церкві. Я належу Католицькій Церкві, бо всупереч усьому я вірю, що це Його Церква, а не "наша".
 
Це Церква, яка всупереч всій людській недосконалості, яка існує в ній, приводить нас до Ісуса Христа. Лише за допомогою Церкви можу я знайти Його - живого і могутнього, такого, що існує тут і зараз. Без Церкви образ Христа розсіявся б, пішов би прахом і зник. І що стало б з людством, позбавленим Христа?
 
Я знаходжуся в Церкві з тієї ж причини, з якої я є християнином - тому що людина не може вірувати в ізоляції. Віра можлива в спілкуванні з іншими віруючими. По самій своїй природі віра є об'єднуючою силою. І віра ця має бути церковною, інакше це і не віра зовсім. І подібно до того, як одна людина не вірує в ізоляції, але лише в спілкуванні з іншими, також не може одна людина прояснити для себе віру одними лише власними починами або вигадками.
 
Я залишаюся в Церкві, бо вірую, що віра, яка можлива лише в Церкві, а не в протистоянні їй, справді необхідна людській істоті і світу.
 
Я залишаюся в Церкві, бо лише віра, якої навчає Церква, здатна врятувати людину. Великий ідеал нашого покоління - суспільство, вільне від тиранів, страждань і несправедливості. На цьому світі страждання походить не лише від відмінностей в багатстві і владі. Є ті, хто хотів би змусити нас повірити, що ми можемо проявляти наші людські якості без володіння собою, без терпимості до оточуючих, не докладаючи зусиль для подолання труднощів. Нас хочуть переконати в тому, що не обов'язково жертвувати чимось, щоб вберегти ту злагоду, якої ми досягаємо, також як і не обов'язково з терпінням відноситися до постійного протиріччя між тим, що є насправді, і тим, що могло б бути.
 
Насправді людина може врятуватися лише через Хрест і через сприйняття своїх особистих страждань і страждань інших таких же людей в світі, що знаходять визволення в Страстях Господніх. Лише так людина може стати вільною. Всі інші "пропозиції кращої ціни" можуть закінчитися лише крахом.
 
Любов - це не лише безоглядне милування. Єдино можлива дорога змінити людину в кращу сторону - полюбити її справжньою любов'ю, при цьому поступово перетворюючи її з того, ким вона є, на того, ким вона може бути. Саме це і здатна зробити Церква.

Джерела: http://christusimperat.org

Воїни Христа Царя

Немає коментарів:

Дописати коментар