Фото: Таїсії
Стеценко/Корреспондент.net
«Це сталося, коли в Україну прийшли комуністи, які хотіли її
завоювати через родючі землі. Але наш народ не хотів здаватися і
боровся. Через це в людей позабирали всю їжу, хотіли, щоб народ
зламався. Та народ не скорився і, попри голод, — вижив», — так про
причини Голодомору 1932—33 років розповідає одинадцятирічна київська
школярка Олеся Юрченко. Відповіді на дорослі запитання її змушують
шукати журналісти, які прийшли на офіційну презентацію першої в Україні
книжки для дітей про Голодомор «Зернятко надії».
«Кілька років тому, працюючи в дитячому журналі «Крилаті», мені дали
завдання підготувати цілий випуск, присвячений Голодомору, — згадує
упорядниця книги Людмила Юрченко. — Коли ж я почала шукати, чим
наповнити номер, то зіткнулася з тим, що жодного художнього твору для
дітей на цю тему не було». Щоб заповнити нішу, жінка звернулася до
дитячих письменників iз проханням написати про ту трагічну сторінку
української історії. Хтось відгукнувся, хтось — ні. Найкращі ж твори
ввійшли до «Зернятка надії», яке вийшло друком у видавництві «Свічадо» за підтримки Львівської міської ради та Спілки української молоді.
У книжечці немає моторошних епізодів і безнадії, а є щемливі оповіді, які зворушують, змушують задуматися, співпереживати.
Кандидат психологічних наук Людмила Гридковець, яка брала активну участь
у відборі творів для збірки, зазначає, що головним критерієм було
подання інформації не просто в контексті трагедії, жаху й осудження
інших, а в контексті набуття конструктивного досвіду.
«Цей досвід
полягає в тому, щоб маленький читач, відчувши чужий біль, зробив
висновок: я не хочу цього повторювати, — каже Людмила Гридковець. —
Дитина має зрозуміти: будь–яка велика подія починається з маленької. І
важливо навчитися помічати цю маленьку подію. Наприклад, у класі є
дитина, яка росте в незаможній родині чи без батьків, і вона не те що
цукерки, а інколи шматка хліба не має. Ця книжка й спрямована на те, щоб
дитина ставала уважнішою до тих, хто поряд. Це формує засади
благочинності, милосердя».
Психолог наголошує: оповідання зі збірки
здебільшого закінчуються позитивно — вони дають дитині надію. Адже, щоб
розвиватися, людина повинна мати позитивний образ майбутнього.
Нагадаємо, 2 листопада у Києві перехожих частували стравами Голодомору.
За матеріалами: Україна Молода
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар