17.02.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.14,19–23:  «Дбаймо, отже, запопадливо про те, що веде до миру та до взаємного збудування» 

У наших взаєминах ми завжди свідомо чи несвідомо завдаємо одні одним болю, ран, прикростей. Ми маємо тих чи інших осіб, які нас підтримують, підпирають, а потім з часом відкриваємо для себе їхні слабкості, їхні недобрі сторони. Наші друзі іноді стають невірними нашій дружбі. І тоді впускаємо у своє серце розчарування щодо цих осіб. Маємо розуміти, що кожна людина уражена гріхом. Ніколи не маємо знеохотитись, коли відкриваються якісь недоліки чи вади іншого. 

Навпаки, маємо розвивати в собі здатність виявляти добро до тих людей, які нам прикрі, немилі. Завжди легко побачити недоліки інших, вони немов би самі нагору лізуть. Але варто зауважити плюси одні в одних. І ці плюси, ці позитивні сторони розвивати і цими нашими добрими якостями ми всі збагачуватимемося на славу Божу!

***

Мт.6,1-13:  «Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі»

Людина має тіло, душу й духа. У людській, тілесній, сфері ми начебто вміємо собі зарадити, суспільство нас цього навчило. І дуже часто, коли говоримо про людину, то ідентифікуємо її лише з тілом, а на духовне життя звертаємо дуже мало уваги. 

Коли в Євангелії сказано, що людина щось робить, то йдеться про те, що вона нерідко це щось робить так, щоб це виглядало гарно назовні. Ми часто не усвідомлюємо, що наш християнський принцип поведінки, наші добрі діла завжди спочатку зароджуються всередині нас, щоб потім виявитися назовні. 

Пам’ятаймо, що найважливішим є те, що носимо в собі. Адже навіть коли ми цього не реалізуємо зовні, коли його ніхто не побачить, то перед Богом все стане явним. Лише тоді наші діла будуть сповнені справжньої доброти, коли найперше будемо дбати про те, щоб подобатися Господеві у всіх своїх думках, переживаннях і планах.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

17.02.2018р. Б. / Преп. Ісидора Пилусійського; Св. муч. Ядора

Преподобного Ісидора Пилусійського

Тропар, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ,* бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом* і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає,* а дбати про душу – єство безсмертне.* Тим-то з ангелами разом радується,* преподобний Ізидоре, дух твій. 

Кондак, глас 4: Зірниці подібним явився єси церкві, преславний, осяяна слів твоїх зблисками взиває вона: «Радуйся всеблаженний богомудрий Ісидоре». 

У земляній печері, поблизу міста Пилусії, в Єгипті, на східному березі ріки Ніл, молодий ще літами самітник навколішках молиться Богу. Його життя – це постійна покута, молитва, піст, самота, читання Святого Письма. І тут, на самоті, йому добре, добре з Ісусом, якому служить, задля якого зрікся світського життя і розкошів. 

Хто ж той слуга Божий? Це – святий Ісидор, уродженець міста Олександрії, славного роду, в минулому один з найбагатших юнаків, відомий своїм красномовством і глибокими науками – а сьогодні покірний та убогий монах. Він усе покинув і пішов за Ісусом. Був він учнем святого Йоана Золотоустого, і цей учень став гідний свого великого вчителя. 

Однак прийшов час, коли, скорившись волі Господа, він дозволив багатьом учням залишитися біля себе, прийняв священство і став настоятелем монастиря. Він сміливо обороняв Христову Церкву своїми проповідями і короткими, повними Духа Божого посланнями. Тих послань він написав близько десяти тисяч, до нас, однак, дійшло лишень близько двох тисяч. Ісидор високо цінував святу чистоту. Тих, які впродовж усього життя берегли непорочність тіла, він порівнює із сонцем, а з місяцем порівнює тих, які, овдовівши, посвятилися життю в чистоті, а до звізд – тих, які в шлюбі побожно служать Господеві. У такий спосіб святий Ісидор тлумачить ось ці слова апостола Павла: “Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір” (1 Кор. 15, 41). Він чудово описує життя монахів, яке має бути позбавлене гордости, корисливости, гніву і дбання про тіло. Убожество було йому найдорожче; коли одного разу він мав дві одежі, то дякував тому, кому міг дарувати одну з них. У монастирі, серед монахів, святий жив так, немов у пустелі, бо душа його була завжди звернена до Бога і не переймалася земними справами: “Яка користь з того, – писав він, – що втікаєш у пустелю, якщо у тій пустелі живеш непотрібними думками, і хоч ти сам, та душею і думками живеш немовби посеред міської тисняви. Якщо душа серед зовнішньої тиші занепокоєна злими помислами, то такий її стан отінює наші почуття й усі наші попередні подвиги вкриває неславою, допомагає пристрастям взяти гору над духом і тоді той, хто як воїн Христовий повинен сміливо йти у бій, стає втікачем, що покидає поле бою”. 

Святий Ісидор остерігався пустослів’я і блудів язика. “Уста монаха, – пише він, – повинні завжди бути готові величати молитвою Господа, але їм не вільно відчинятися, аби злословити”. Однак там, де доходило про справ, противних Божому законові, святий виступав рішуче і безпощадно. До одного священика, який за гроші отримав рукоположення, святий пише так: “Ти вкрав небесну річ за гроші, ти як другий Каяфа за срібло купив те, що не продається!”

Коли злість і злоба впали на святого Йоана Золотоустого, і цей великий Христовий трудівник тяжко страждав у вигнанні, святий Ісидор прилюдно став на захист невинного. У справі Йоана Золотоустого він писав листи до імператора Аркадія і до Олександрійського архиєпископа Теофіла. Після смерти свого великого вчителя Ісидор написав до святого Кирила Олександрійського, аби той вписав ім’я святого Йоана в пом’яники Церкви. Своїми листами він схилив імператора Теодосія до скликання Третього Вселенського собору в Ефесі (431 р.). За свою рішучість в обороні Христової віри перетерпів багато переслідувань з боку єретиків і все переносив мужньо та охоче задля Ісуса. Помер у глибокій старості близько 449 р. 

__________
У той самий день
Святого мученика Ядора

Про життя святого знаємо лишень те, що його було замучено близько 250 р., за правління мучителя християн імператора Деція. Ім’я ката – Нумерій. Сотні тисяч загинуло в муках за Христа, і ніхто не знає їх імен. Зате їх слава сяє на небі, там Господь Бог увінчав їх усіх – свідків Його правди, що воліли перетерпіти муки, ніж зректися Христа? Вони змогли послужити Богу, то чого я цього не можу? 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

16.02.2018р. Б. / Святого і праведного Симеона Богоприємця і пророчиці Анни

Святого і праведного Симеона Богоприємця і пророчиці Анни

Тропар, глас 4: Симеон старець радіє днесь,* прийнявши на свої руки немовля, споконвічного Бога,* і від узів плоті звільнення просить:* Бо мої очі − каже – побачили спасіння світу. 

Кондак, глас 4: Днесь Старець узяв на руки свої* Творця всіх і Господа,* молячись про звільнення з уз життя цього тлінного;* і, звільнений, відійшов у життя вічне.

Про праведного Симеона святий євангелист Лука пише так: “…чоловік той, праведний та побожний, очікував утіхи Ізраїля, і Дух Святий був на ньому. Йому було відкрито Святим Духом, що не бачитиме смерти, перш ніж побачить Христа Господа” (Лк. 2, 25-26). Більшого свідчення святости нема і бути не може, а також ніхто не міг осягнути більшого щастя, як той, хто вже тут, на землі, на своїх руках тримав Спасителя світу. Старозавітнє передання говорить, що святий Симеон був одним із тих сімдесяти, що переклали книги Святого Письма на грецьку мову. Жив він, згідно з переданням, близько 300 літ, а помер наступного дня після Стрітення Господа нашого Ісуса Христа. Згодом його мощі перенесли до Царгорода, в церкву святого Якова, яку збудував імператор Юстин Молодший, і в якій спочивали мощі пророка Захарії (пам’ять його вшановуємо 5 вересня) і святого Якова, брата Господнього (пам’ять його вшановуємо 23 жовтня). 

Свята пророчиця Анна, дочка Фануїла, прожила з чоловіком сім літ, а потім до 84 літ життя день і ніч молилася і постила при храмі в Єрусалимі. В нагороду за це вона своїми очима побачила Спасителя і свідчила про цю подію всім, хто посвятився службі Богові і чекав Месії. Бог наділив її духом пророцтва. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР