30.12.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.5,1–8:  «Ходіть у любові, за прикладом Христа»

Що означає ходити у любові за прикладом Христа? Відповідь надто проста. Це любити кожну людину, кожну особу, яку дає нам Господь. Бачимо, як часто ми далекі від такої любові. Може, відразу нам і не вдасться обдарувати тих чи інших осіб любов’ю, якщо ми на це ще не здатні. Однак ми зможемо знайти в собі сили приймати людей і бути свідомими, що вони не є випадковими, а їх дав нам Бог. 

Вчімося прийняти кожну людину. Розуміти, що їх нам Бог дає таких різних – милих і немилих, приємних і неприємних. І коли навчимось приймати людей, давати їм місце у своєму житті, бо, зрештою, Бог їх нам дав, вони не є випадком, тоді все більше навчимось любити їх. Бо за кожною особою, яка є у моєму житті, стоїть Господь!

*** 

Лк.13,18-29:  «На що схоже Царство Боже? До чого б мені його прирівняти? Воно схоже на зерно гірчичне»

Гірчичне зерно дуже мале, ще менше, ніж зерно маку, але з нього виростає великий кущ. З малого – велике. Дуже часто ми носимо в душі переконання й відчуття своєї малості. Часто саме тому хочемо щось у житті здобути, чогось досягти, кимось стати, щоб ту свою малість подолати. Але ніхто й ніщо: ні матеріальні речі, ні посади, ні статус у суспільстві – не позбавлять нас того відчуття малості. Адже цю малість може заповнити лише Бог! Саме Великий Бог дає людині силу вирости великою.

До прикладу, погляньмо на святих: вони були звичайними людьми, такими, як ми, мали свої пристрасті, недоліки, помилки. Але вони дозволяли Богові займати щораз більше місця в собі, і щораз більше росла їхня велич. Ми так і співаємо: «Дивний Бог у святих своїх!» Великий Бог у святих своїх! Апостол Павло каже: «Бо вже не живу я, а живе в мені Христос!» Про це перебування Бога в собі Йоан Предтеча каже: «Мені треба маліти, а Йому рости!» 

Дозволяймо Богові рости в нас! Не біймося, як писав наш Патріарх Йосиф, прагнути великих речей і мати великі бажання. Якщо в житті хтось прагне чогось великого, то досягає того!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

30.12.2017р. Б. / Св. пророка Даниїла, та св. трьох юнаків Ананія, Азарія і Мисаїла

Святого пророка Даниїла, і з святих трьох юнаків Ананія, Азарія і Мисаїла

Тропар, глас 2: Великі подвиги віри,* в джерелі полум’я, як на спокійній воді, святі три отроки радувалися;* і пророк Даниїл пастирем левів, наче овець, являвся.* їх молитвами, Христе Боже, спаси душі наші. 

Кондак пророка, глас 3: Просвічене Духом чисте твоє серце пророцтва стало світлішого вмістилищем, бо бачиш, як сучасне, віддалене, левів впокорив єси, будучи вверженим в рів. Тому тебе почитаємо, пророче блаженний, Даниїле славний. 

Кондак oтроків, глас 6: Рукописаному образові не поклонившися,* але неописанним єством захистившися, триблаженні,* в подвизі вогню ви прославилися* і, посеред нестерпного полум’я стоячи, Бога ви призвали:* Поспішись, о, Щедрий, і скоро прийди як милостивий нам на поміч,* бо Ти можеш, якщо воля Твоя. 

Даниїл походив із знатного юдейського роду. Він, а також його ровесники, юнаки Ананія, Азарія і Мисаїл (у Вавилоні їх називали: Седрах, Мисах і Авденаго), ще дітьми потрапили у вавилонську неволю.

Усі четверо юнаків виховалися при царському дворі у Вавилоні. Хоч при царському дворі життя було дуже розкішне, однак Даниїл і його три товариші залишалися вірними законові Мойсея, вони не їли того, що закон забороняв, бо “Даниїл постановив у своєму серці не сквернитись царськими харчами з царського столу й вином” (Дан. 1, 8).

Книга пророка Даниїла налічує чотирнадцять глав і входить в цілість Святого Письма Старого Завіту. Згідно з переданням, святий Даниїл і святі Ананія, Азарія і Мисаїл дожили до часу повернення жидівського народу з вавилонської неволі, але до Єрусалиму не повернулися. А інше передання, яке наводить і святий Кирило Олександрійський, каже, що всі вони прийняли мученицьку смерть за правління Аттика (ймовірно, сатрапа, тобто царського воєводи). А ще одне передання свідчить, що в день Христового Воскресення вони також воскресли і явилися багатьом у Єрусалимі, а потім знову упокоїлись. У житії святого Даниїла Стовпника читаємо, що мощі святих Ананія, Азарія і Мисаїла спочили у церкві, зведеній біля його стовпа, а поряд з їх мощами поклали і його тіло.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

30.12.2017р. Б. / Різдвяне послання до вірних Донецького екзархату, УГКЦ 2018 р. Б.

Всесвітліші і всечесні отці, преподобні брати і сестри  у  монашестві,  дорогі брати і сестри у Христі!

«Сіоне торжествуй, веселися Єрусалиме – місто Христа Бога, прийми Творця»  

(стихира з Вечірні Передсвяття Різдва)

Кожна християнська родина, яка традиційно з року в рік готується до цього великого свята має можливість порівняти святкування з минулими роками. Кожний рік є неповторним: один – благо сприятливий, а інший – не такий. Україна переживає нелегкі часи. Лихоліття війни торкнулось багатьох родин, змусивши їх покинути рідні домівки. Як їм світло і радісно святкувати Різдво Христове? Як не зламатися і не впасти у відчай у час випробування?

Для християнина у важких хвилинах життя найкращою  розрадою і допомогою є Віра.  

Христос прийшов у цей світ, народився більш ніж 2000 років тому в Палестині від Діви Марії – це історично доведений факт. В той же час Ісус постійно народжується для нас у Пресвятій Тайні Євхаристії. У різних  обставинах життя Бог приходить до нашого серця  у Святому Причасті. Він живий і живе посеред нас, а по смерті очікує нас в Небесному Царстві.

Такі слова розради повинні допомогти кожній віруючій душі перейти це житейське поле терпінь.

Кожна християнська деномінація по-різному відзначає Різдво Христове, можливо не так як традиційні християни, але все-таки святкують його.

Які б життєві труднощі нас не зустрічали, прихід Сина Божого як Месії-Христа додає нам завжди нової сили бачити промінь світла навіть в непроглядній темряві.

Приєднуємося до тих, хто в псальмоспівах навіть у великій життєвій скруті вихваляє Його.

«Радіймо всі вірні, заспіваймо і однодушно закличмо. Приходить спасіння для всіх – надходить Господь, щоб родитися і спасти тих, що боговгодно святкують Його народження».

«Вифлеєме, земле Юдейська, прикрашуй брами! Бо приходить до тебе Діва й Богородиця, щоб породити в вертепі та покласти у яслах мого Бога й Господа» (тропарі з канону Передсвяття) Мого Бога і нашого Бога, який створив Вселенну, а нам дав завдаток на життя вічне.

З нами Бог – розумійте народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!

Христос Рождається!                                             Славімо Його! 

+  Степан (Меньок)
Екзарх Донецький
Дано в Запоріжжі

Джерело:    Прес-служба Донецького Екзархату УГКЦ