22.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.3,11–16:  «Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить?»

Ми часом захоплюємося іншими особами, їхнім життям чи їхніми вчинками, здібностями. Кожний із нас знає осіб, яких ми стараємось наслідувати і з яких беремо приклад. Однак маємо повсякчас усвідомлювати, що якою б людина не була, є хтось, Хто її обдарував, Хтось дав їй ці здібності й таланти. 

Так само і ми, які б не мали обдарування, досягнення, позитивні риси, але все це ми від Когось отримали. Тож погляньмо, який добрий і люблячий є Бог, які щедрі дари Він дав кожному з нас!

*** 

Йо.3,22-33:  «Йому треба рости, мені ж – маліти»

Слова Йоана Предтечі вказують на його місію: готувати народ до приходу Месії. Йоан був справжнім пророком – він не допускав, щоб людська увага зосереджувалася на ньому, своєю проповіддю і всім своїм буттям він вказував на Особу Господа, робив усе, щоб якомога більше людей Його пізнали. 

Подібно і в нашому житті: кожен з нас має якісь свої плани, прагнення, думки, наміри. Важливо не те, чи вони здійснюються, а те – чи вони співзвучні з Божою волею щодо нашого життя. Тому, окрім того, що маємо право мати свою думку, мусимо ще й завжди питати Бога: «Що є правдивим добром для мене й інших, яка Твоя воля?» А остаточна Божа воля – те, що Бог у своїй Божественній любові приготував для нас, і це – для нас найкраще. 

Хай нашою життєвою позицією буде позиція Йоана: «Йому треба рости, мені ж – маліти», аби ми щоразу більше жили не своїми ідеями чи планами, а пробували пізнавати Божу волю, яка остаточно є найбільшим добром і найбільшою радістю для кожного з нас!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

22.04.2017р. Б. / Святого мученика Євпсихія

Святого мученика Євпсихія

Тропар, глас 4: Мученик Твій, Господи, Євпсихій, * у страданнях своїх прийняв вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого, * мавши бо кріпость Твою, він мучителів подолав, * сокрушив і демонів зухвальства безсильні. * Його молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 1: Вправно звершивши добрий подвиг, переміг ти ворога супостата, Мученику, почесті й чудеса від Бога прийнявши. Тому Церква всіх вірних тебе прославляє у цей день, славно вшановуючи. 

Діялося це 362 р., за правління Юліяна Відступника. Уся Кесарія Кападокійська була християнська, та все ще залишалися останні осередки поган. Дві поганські божниці християни зруйнували ще перед Юліяном Відступником. Залишилася лиш одна, божниця Фортуни. Жив у Кесарії юнак знаменитого роду, багатий і дуже побожний на ім’я Євпсихій. Так сталося, що в день поганського свята на честь богині щастя Фортуни Євпсихій справляв своє весілля. Запрошені гості, християни, забавлялися побожними розмовами, а не пиятикою і розпусними співами та сміхами, як це у нас часто буває. А коли через вікно побачили поган, що, осмілілі через опіку імператора відступника, явно справляли на вулицях свої поганські забобони, тоді серце святого Євпсихія загорілося любов’ю до Бога; він заохотив своїх гостей і, забуваючи про те, що це день його весілля, повів їх до божниці Фортуни, де вони розбили ідолів, а святиню зруйнували. 

Про це донесли Юліянові, і той запалав страшним гнівом. Євпсихія та інших християн кинули у в’язницю, багатьох жителів Кесарії замучили до смерти, багатьох прогнали, церковні маєтки розграбували, священиків і клириків забрали до війська. А святого Євпсихія, що не хотів навіть слухати їх вмовлянь зректися Христа, взяли на муки, живцем рвали його тіло, палили свічками йому боки, а під кінець стяли мечем. Та поганство вже не піднеслося в Кесарії, не відновилася божниця, загинув клятий Юліян, а віра Христова пригорнула до себе світ. Над гробом святого було зведено величаву святиню. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

21.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.3,1–8:  «Що ж маю, те тобі даю»

Бачимо, що цей бідний чоловік, кривий від лона матері, не міг дати собі ради сам, не міг працювати, тому його приносили до дверей храму, щоб він збирав милостиню. Він був упокорений своїм фізичним станом, бо залежав від інших людей, просив на прожиття… Апостол Петро, бачачи його фізичне каліцтво, не дає йому матеріальних речей, а дає щось значно більше. І не лише, як би це нам здавалося, що дає йому просто здоров’я, ні, дає те, чого він дійсно потребує. 

Ми часто просимо щось, звертаємось до Бога, і Він дає нам згідно з нашої нужди і потреби. Маємо також розуміти, що як Бог дає нам те, що нам правдиво потрібне для нашого добра, так і ми маємо давати людям щось більше, ніж лише матеріальне. Треба допомагати, звичайно, іншим людям і в матеріальних справах, але пам’ятати, що людина хоче більшого. Людина хоче Бога, спрагла за духовним життям, хоче жити у правді й мирі, то ж найголовніше стараймося «давати» людям Бога.

*** 

Йо.2,12-22:  «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю»

Знаємо, що Господь говорить не про храм як споруду, а про своє воскресення: люди Його вб’ють, але Він воскресне. Бачимо, що Ісус поступово відкривав цей спасительний Божий задум своїм учням. Бо, незважаючи на своє особливе покликання, вони були людьми, які мали свої страхи та слабкості. Тому потрібна була благодать Святого Духа, щоб вони зрозуміли й прийняли таку страшну подію. І навіть більше – потім і самі сміливо йшли на смерть, свідчачи про Радісну Новину. 

Погляньмо на наше життя. Як часто маємо страх навіть перед тими, що завдають нам якихось кривд, несправедливо до нас ставляться, ображають, обманюють, уже не кажучи про страх перед смертю за свою віру. Як нам непросто переносити щоденні труднощі! 

Але Святе Писання нам каже: «Хто з Христом не терпів, той з Христом не воскресне». Так само Господь деколи допускає, щоб ми переходили через терпіння, страждання, невигоди, труднощі, проблеми нашого життя, бо саме вони провадять нас до перемін, остаточно до переображення, до воскресення з Христом! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР