31.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота 22-го тижня 

Євангеліє

Лк.7,1–10:  «Я недостойний, щоб ти зайшов під мою покрівлю»

Часто в житті ми живемо, як собі підходить, буває падаємо, не раз забуваємо про Бога, відходимо від Нього... Але коли стаємо на молитву, то хочемо, щоб Бог нам одразу дав пережиття Своєї присутності, хочемо, щоб Бог нас негайно вислухав і відповів на наші прохання. І завжди немовби почуваємося вправі просити щось в Бога.

Бачимо поставу цього сотника, який каже: «Я недостойний». Завжди маємо, як той сотник, усвідомлювати свою ситуацію: Ким є Бог, а ким є я, яка є велич в Бога, а яка моя постава. І з усім трепетом та благоговінням стояти перед Богом.

---

Апостол

2Кор.5,1–10:  «Тому й намагаємося з усіх сил Йому подобатися»

Чи Бог лиш прагне і очікує, щоб ми Йому подобалися? Очікує, щоб ми були добрі, найдосконаліші, прекрасні? Бог любить нас, дбає про нас і чекає від нас взаємності!

Фундаментом наших стосунків з Богом має бути те, що ми усвідомлюємо Божу дбайливість і турботливість, любов, яку має Отець до нас. Коли ми є сповнені цієї свідомості та розуміння, ми неминуче хочемо відповісти Богові тим самим. Як дитина, яка почувається любленою, завжди хоче відповісти тим самим своїм батькам. Їй прикро, коли вона ображає батьків, коли робить їм боляче. Вона завжди хоче не тільки сподобатись їм, але й бути вдячною, за те, що вони роблять для неї.

Тому наше життя – це життя вдячності Богові за все, що Він для нас робить, вдячності діяльної, яка спонукає нас любити Бога і ближнього тією ж любов’ю, яку відчуваємо до нас від Отця!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

30.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця 22-го тижня 

Євангеліє

Лк.10,1–15:  «Ідіть, ось я посилаю вас, як ягнят між вовки»

Дуже важливо пам’ятати, що наше народження – історичне і географічне, не є випадковим. Бог хотів, щоб я народився в певній нації, в певному історичному моменті. Саме Бог помістив мене в тих чи інших обставинах. Бог мене «послав» сюди. Тому мусимо усвідомлювати те Боже післанництво. А коли Бог посилає, про що він каже сьогодні в Євангелії, то дає нам силу жити і діяти в цих обставинах.

Тому коли у нас буде ця свідомість і розуміння Божого післанництва, це завжди буде сповняти нас певністю, щоб мати цю відвагу – через будь-які обставини йти. Пам’ятаючи, що Бог завжди зі мною і Саме Він хоче мене тут бачити.

---

Апостол

Кол.4,10–18:  «Він завжди змагається за вас у молитвах»

Так багато людей ставить нам Бог на нашій життєвій дорозі: і тих, які нам приносять радість, і тих, які приносять смуток. З одними нам приємно спілкуватись, інші для нас є тягарем. Однак не даремно посилає нам їх Бог. Кожна людина дає нам можливість послужити їй, як Господові. Коли ж не можемо допомогти їм через брак фізичних, фінансових можливостей, чи неприязні поміж нами і людьми, яких стрічаємо, то маємо можливість завжди молитися за них.

Апостол вчить нас обстоювати інших в молитвах, віддавати їх Богові. Це одне з наших завдань і покликань. Бо, навіть за найбільшого бажання, своїми лише зусиллями, порадами, грішми не завжди можемо вирішити проблеми і потреби людей, які є довкола. Але коли будемо віддавати їх Господові в молитві, то Він зуміє влаштувати все якнайкраще.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

29.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 22-го тижня 

Євангеліє

Лк.9,49–56:  «Бо хто не проти вас той з вами»

 Дуже часто ми ділимо людей на наших ближчих і дальших друзів, недругів, приятелів, ворогів. І цей підхід ми достосовуємо і в ставленні до політичних партій. Іноді люди випадково попадають в якусь політичну партію і тоді стають запеклими оборонцями цієї ідеології, а коли попадають в іншу партію, то уже запекло обороняють її ідеологію. А деколи бачимо, що люди будують своє світоглядне буття в протистоянні комусь, протиставленні до світогляду тих осіб, які їм неприємні.

 Христос вказує нам, що так не має бути. Він каже: хто не проти вас, той з вами. І тому не маємо бути і діяти проти когось. Маємо свідчити Христа, нести Христа, проповідувати Христа. Напевно, саме тому різні Церкви часто такі далекі між собою, що з’ясовують між собою стосунки.

 Що ближче будемо до Христа, то будемо ставати ближче до Бога, а тоді і один до одного. Якщо ж в нас є протистояння – значить ми ще далеко від Христа, ми не маємо Христового Духа. І коли наблизимося до Христа, тоді будемо мати спільний Дух. Дух Господній, Дух любові, прощення і прийняття. По цьому пізнається правдива духовість і правдиве християнство.

---

Апостол

Кол.4,2–9:  «Будьте в молитві витривалі й чувайте на ній в подяці»

Людина за своєю природою дуже нетерпляча. Вже і відразу хочемо позбутись своїх недоліків, вже і тепер хочемо здобути щось матеріальне у житті, одразу хоче налагодити свої стосунки з іншими. Але на все потребуємо наших зусиль і Божої благодаті, бо всі зміни відбуваються у часі. Тому апостол каже, щоб ми були витривалі в молитві, чували з подякою.

Хто довіряється Богові, Бог неминуче це дасть йому. Бог завжди дасть те, що нам потрібне, якщо ми віримо, бо Він сказав, що за вірою нашою дасться нам. Будьмо витривалі, маймо довіру до Господа, і тоді Бог буде діяти в нашому житті згідно з Його планом на наше життя!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя