16.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця двадцятого тижня 

Євангеліє

Лк.7,31–35:   «До кого мені порівняти людей оцього роду?»

Бачимо, що Христос вказує спочатку на Івана Хрестителя, що жив простенським життям, і на те, що люди його не сприймали. Не сприйняли його проповіді, його пророчого голосу, не вслухалися в те, що він промовляв. А потім вказує на Сина Людського, на Себе, Який провадив інше життя, бо був серед людей, з ними постійно спілкувався, їв і пив. Ісус показує дві різні особи – Син Людський та Іван Хреститель, які остаточно провадять, вказують на Бога.

 Важливо пам’ятати, що Бог постійно промовляє до нас через усіх і все: і через трудні ситуації, і через радісні хвилини нашого життя, – лиш би ми хотіли і могли почути.

 Як бачимо, тогочасний вибраний народ не міг почути Бога через Івана Хрестителя, який взивав до покаяння, і не міг почути через Сина Божого, Який взивав через Добру Звістку – Євангеліє.

 Отож вміймо у всьому побачити і почути Бога!

---

Апостол

Фл.3,8–19:   «Наслідуйте мене брати»

Ці слова можуть нам здаватись великою відвагою, великим визнаванням, які промовляв апостол Павло. Але це глибоке життя з  Господом давала йому певність це говорити без гордості, а з повним усвідомленням, що взаємини з Богом – найважливіші у житті. Чи хтось з нас би мав відвагу це промовляти до людей?

Чи ми можемо з певністю сказати іншим людям: наслідуйте мене? Ми своєю поведінкою, радше, вказуємо на свою немічність, грішність, слабкість. Це – правда: всі ми немічні, грішні та слабкі. Але чи ми хоч прагнемо жити з Богом, чи усвідомлюємо, наскільки Господь є в нас, наскільки ми, як апостол Павло, хочемо могти сказати іншим людям: наслідуйте мене?

Стараймося прагнути до досконалості! Переступати через свої немочі, наслідувати святих і йти за Христом!

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

16.10.2015р. Б. / У Полтаві стартував курс із християнської етики для 4-х класів загальноосвітньої школи №37

15 жовтня при міській бібліотеці, що у м. Полтава, стартував курс з основ християнської етики для 4-х класів загальноосвітньої школи № 37, який провадить греко-католицький священик отець Юрій Кролевський, настоятель полтавської парафії Пресвятої Тройці.

 Такі уроки з катехизації розпочалися на прохання батьків, які виявили бажання, щоб їхні діти глибше пізнали християнські цінності, мали можливість зрозуміти Святе Писання, могли повноцінно ввійти у процес вивчення і переживання Христової науки, зближення з Його особою.

У першій, вcтупній лекції священик пояснив дітям, у чому полягає фундамент християнської віри в єдиного Бога, розповів, на чому потрібно будувати особисте життя та як поводитися в колективі, щоб зберегти свою людяність.

"Та людина, яка вірить у Бога, - зауважив священик, - навіть у найтяжчих обставинах життя почувається щасливою".

Також отець Юрій розповів про суть, значення та походження свята Покрови Пресвятої Богородиці.

Прес-служба парафії Пресвятої Тройці м. Полтави

Джерело:     Департамент інформації УГКЦ

15.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер двадцятого тижня 

Євангеліє

Лк.7,17–30:   «…Ти той, Хто має прийти, чи іншого нам ждати?»

 Іван Предтеча був дуже близький до Спасителя, бо звіщав Господа, вказував на Того, «кому він недостойний розв’язати взуття».

 І бачимо, що через своє праведне життя, праведну поставу, перетерпів, був замкнений у в’язниці. І зрештою, в цього Івана, який так чітко вказував на Спасителя, у якийсь момент з’являється сумнів, чи ж Він той, Хто має прийти? Це нам показує важливий аспект людськості, людськості, яку теж посідали святі. Часто, коли ми думаємо про святих, вважаємо, що вони були позбавленні людськості, але вони, як і кожна людина, переживали моменти сумнівів, знеохоти, розчарувань, упадків.

Тому приклад Івана Предтечі показує нам, що коли ми переживаємо непрості ситуації свого життя, то ніколи не маємо знеохочуватись, але завжди бути щирими перед Господом. Як бачимо, Іван Предтеча був щирий – він через своїх посланців одразу висловив Господу, що мав на серці сумніви.

 І такої щирості Бог від нас потребує. Він не хоче, щоб ми грали перед ним роль праведників чи грішників. Бог хоче зустрітись з нашим реальним «я».

---

Апостол

Фл.3,1–8:   «Я все втратив і вважаю все за сміття, аби Христа придбати»

У житті ми багатьма речами клопочемось, будуємо плани, чогось досягаємо, залишаємо і здобуваємо інше, і так триває усе наше життя. Апостол називає це все сміттям. Напевно, це для нас непросто, нелегко, а навіть боляче чути це, як це може бути сміттям, коли це наше життя.

Але життя для нам дароване в основному для того, щоб ми пізнали Господа як нашого Творця. Саме в цьому пізнанні нашого Господа все інше набирає своєї правдивої цінності. Якщо ми не маємо Бога, найпершої та найважливішої цінності, усього іншого не зможемо правдиво оцінити. Завжди будемо шукати будь-що на те місце, яке має займати Бог в нашому серці, щось чи когось для любові та почитання.

Якщо хочемо жити як правдиві християни, то мусимо пам’ятати, що лише коли Господь є першою радістю, першим добром, все інше стає на свої місця і набуває властивого значення.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя