ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

субота, 10 жовтня 2015 р.

10.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота дев'ятнадцятого тижня 


Євангеліє
Лк.5,17–26:  «Бачачи їхню віру, Ісус мовив: «Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!»

 Бачимо в Євангелії, що тисячі людей ходили за Христом, а лише деякі зцілювалися. Зцілювалися ті, хто довіряв Богові, хто на Нього покладався цілковито. Саме віра цих людей була тим, що дозволяло їм отримувати зцілення від Господа.

 Сьогоднішнє Євангеліє не вказує про чоловіка, який був хворий, розслаблений – чи він вірив, чи не вірив, навіть чи бажав, чи не бажав оздоровитися, а на те, що його принесли, певне, його друзі. І саме через їхню віру Господь прощає йому його гріхи і оздоровлює його.

 І це дуже важливо для нас, що через нашу віру, нашу молитву за когось Бог може робити чудеса за нашою вірою, за нашою молитвою. Не лише дати нам, але й іншим. Тому наша віра має спроможність зробити багато чудес не лише для себе, але і для інших осіб.



Апостол
1Кор.15,58–16,4:   «А шодо збірки на святих, то робіть і ви так, як я був наказав Церквам галатським»

Інколи, коли заходить справа про речі матеріальні, про гроші, ми як християни до кінця не можемо собі дати раду. Ніби кажемо, що це матеріальне, земне, про це не потрібно дбати, але бачимо, що ніхто не може без матеріальних речей і грошей обходитись.

Не в тім річ щоб щось мати чи не мати, посідати чи ні, потрібно вміти цим керувати. Кажуть, що нема бідних чи багатих. Є ті, кому Бог дав багатства і гроші, і ті, котрі потребують цього. Отже, ті, котрим Бог дав, мають добре розподіляти ці багатства для власних потреб і потреб потребуючих. Тому важливо розуміти, коли Бог посилає якісь багатства, гроші, добра, що це не лише дає для нас. А коли ми вміємо більше віддавати, то Бог може більше покласти знову. У житті маємо такий досвід не раз. Коли ми дали, віддали, допомогли, може, з останнього, то Бог повертає нам вдесятеро. Тож вміймо тими багатствами, які Бог дав, ділитися з іншими людьми.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 9 жовтня 2015 р.

09.10.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П'ятниця дев'ятнадцятого тижня 

Євангеліє
Лк.6,17–23:  «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в Небі»

 На перший погляд може здаватися дивним таке висловлювання Господа після того, як Христос називає блаженними або щасливими вбогих, голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче… І каже тоді ще з цього радіти. Коли подивимось на світ і людей, то вони завжди хочуть бути в достатку, мати щастя, певність. Однак на дорогах Божих це буває не раз досить по іншому.

 Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя, радість. Але мусимо собі признати, що саме наші життєві труднощі і клопоти показують правдиво, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки з Богом. Коли ми будуємо своє буття лише на земному фундаменті, то вся будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом, смерть не може нічого забрати. Тому саме не раз наші проблеми наближають нас до Бога, показуючи непевність всього земного.Так часто буває, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитись і з’єднатися з Господом.



Апостол
Фил,1,27–2,4:   «…бо ж вам дана ласка Христа: не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати»

Часто в житті є так, що наша внутрішня особистість є одна, але в житті ми живемо по-іншому. Часто трудні, кризові ситуації дають нам пізнати самих себе, інколи це те, чого ми не знали і не підозрювали про себе.

Якщо говорити про свідчення Христа, то саме тому в ранній Церкві був знак мучеництва. Бо мученики – це ті, корі переживали трудні обставини, іноді на грані життя і смерті. Так само наше життя. Трудні обставини, наше мучеництво – це нагода свідчити про Бога. Легко бути християнином в ідеальних обставинах. Але правдиве християнство показується тоді, коли треба виявити певну жертву, певну терпеливість, тоді показується наше свідчення. Тому Бог і дає нам такі труднощі, де маємо нагоду свідчити про Господа.

+Венедикт

Джерело:   Воїни Христа Царя

09.10.2015р. Б. / Католики-конвертити просять Отців Синоду бути скандальними в очах сучасників

Відомі особи, котрі перейшли у католицизм, написали відкритого листа Отцям Синоду з проханням бути настільки ж «скандальними» в очах сучасників, як Христос був у очах апостолів.

Адресований Папі та Отцям Синоду «Відкритий лист до Синоду від 100 новонавернених» закликає їх «підтримати вчення Христа про нерозривність шлюбу з тією ж відданістю та тими ж радісними і відважними свідченнями, які Католицька Церква проявляла протягом усієї своєї історії». Особи, котрі підписали листа, пояснили, що саме вчення про шлюб і сексуальність, яке сьогодні широко критикується навіть духовенством, допомогло їм прийти до Церкви, а той факт, що вона продовжувала дотримуватися цих істин тоді, коли суспільство почало їх відкидати, особливим чином вплинув на їхнє рішення.

У листі, скерованому до отців Синоду у середині вересня, а нещодавно опублікованому публічно, підписанти виступають проти пропозицій послаблення дисципліни Церкви для розлучених та повторно одружених, включаючи також «шлях покаяння», висунутий кількома з отців. Ці пропозиції, на їхню думку, не беруть до уваги «реальної сімейної кризи», яка лежить в основі розлучення та інших проблем, таких як контрацепція, співжиття та гомосексуалізм. Лист завершується висловленням надії конвертитів, що їхнє свідчення про силу церковного вчення додасть наснаги Отцям Синоду.

На запитання про першопричину листа організатор акції Марґарет МакКарті, працівник Інституту наук про шлюб та сім’ю, відповіла, що вона зрозуміла, наскільки важливим було питання шлюбу та розлучення для християнства на його початку. Вчення Ісуса про нерозривність шлюбу шокувало навіть Його учнів, котрі сказали: «Було б краще взагалі не одружуватися!». «Але вчення Ісуса робить шлюб привабливим "знаком вічності", — говорить вона, — оскільки дозволяє нам зустріти Бога». Те ж саме можна сказати про бажання перших християн мати дітей та християнського ставлення до жінок та усього створіння, адже усе це відображає віру і практику, абсолютно відмінну від язичницької. «Багатьох конвертитів привабила стійкість Католицької Церкви в питаннях "тілесного" людського існування не лише через моральну суворість, а й тому, що таке ставлення є виразом привабливості Христа — Слова, що стало тілом».

Листа підписали понад 130 осіб, котрі приєдналися до Католицької Церкви уже в дорослому віці; багато із них були протестантськими проповідниками. Серед осіб, котрі підписали звернення оксфордський професор Джон Фінніс; директор Коаліції проти репродуктивної торгівлі Алана Ньюман; соціолог Марк Реґнерус; Джей Річардс, редактор «The Stream»; автор «Захоплення цнотою» Дон Еден; бібліолог Скотт Хан; Елізабет Кантор з видавництва «Regnery Publishing»; Томас Фарр, представник Центру зі справ Релігії, Миру та Світу в Берклі, а також його колеги Тімоті і Ребека Шоу; письменник Девід Міллс; філософи Дж. Будзішевскі, Лаура Гарсія та Шеріф Гіргіс.

Колишній виконавчий редактор «First Things» Девід Міллс разом із дружиною відкрили для себе католицьке вчення про шлюб, будучи членами Єпископальної Церкви. «Виявивши глибоку мудрість Католицької Церкви у проповідуванні того, що відкидали майже всі, кого ми знали, — розповідає Девід Міллс, — ми зрозуміли, що хочемо бути її частиною». Чоловік переконаний: Синод має промовляти до людей у той же спосіб, як «церковне вчення промовило до нього».

Називаючи себе «поверненцем», оскільки відійшов від Церкви, маючи 14 років, філософ Френк Беквіт з Бейлорського університету повернувся почасти тому, що вчення Церкви видалося йому дуже привабливим. Він стурбований тим, що, «хоч Синод і не має церковного права змінювати католицьке вчення стосовно цих питань, однак, він може представити світові свої висновки оманливою мовою, в результаті чого наступні покоління католиків будуть позбавлені повноти доктрини».

«Якби не милосердя, ми усі були б втрачені, тому що істина кидає нам виклик, особливо у цій сфері, — вважає Марк Реґнерус, соціолог Техаського університету. — Істина без милосердя жорстока, але так само жорстоке і милосердя, котре ігнорує істину. Воно не має жодного сенсу».

Зростаючи у пресвітеріанській вірі, Регнерус був «досить бездумним» щодо питання шлюбу. Ознайомлення із коротким викладом «теології тіла» св. Йоана Павла ІІ просто ввімкнуло для мене світло і змусило ніяковіти від моїх звичаїв та спрощеної індивідуалістичної думки в цих питаннях. Це дійсно навчило мене, і навчає досі», розповів він.

За матеріалами: Aleteia 

Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO

Джерело:   Воїни Христа Царя