04.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Субота  5 тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє

Мт. 9,9–13: «Здорові не потребують лікаря, лише хворі»

Коли ми почуваємось здоровими, то нам і на гадку не приходить йти до лікарні, лікуватися. Але коли захворіємо, шукаємо допомоги, поради, консультації, щоби повернути здоров’я, щоби спробувати зцілитися. І бачимо, що кожен хворий мусить мати бажання піти до лікаря, лікарі самі не шукають хворих і не затягують їх до лікарні, але хворий має зрозуміти, що потребує лікування і прийти до лікаря.

Подібно в духовному житті. Бог готовий завжди нас лікувати і прийняти до своєї «лікарні», лишень ми б відчули, що хворі й потребуємо допомоги. І це важливо для нас. А Бог знайде, які ліки і які  процедури нам приписати, як нас лікувати. Лише маємо усвідомити і зрозуміти свою хворобливість. Маємо пізнавати себе. Бо лише знаючи свої слабості, свої хвороби, можемо усвідомити що потребуємо допомоги і сцілення від Господа.

---

Апостол

Рим. 8,14–21: «Спадкоємці ж Божі – співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися» 

Бачимо, що дорога до воскресіння Ісуса Христа не Була солодкою, легкою і простою: від народження в убогості до завершення ганебною смертю на Хресті. Це була дорога, яку не легко було пройти. Наше життя також сповнене різних страждань, невигод, терпінь, хрестів. Але коли ми вміємо в Бозі і з Богом це все пройти, то нас це приводить до переміни, до з’єднання з Христом, до зустрічі з Ним і до Воскресіння з Ним.

Завжди сприймаймо труднощі та страждання, які маємо, як нагоду співстраждати з Христом, співтерпіти, щоб могти разом з Ісусом зустрітись у Вічності.  

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

03.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

П’ятниця   5 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє

Мт. 13,4–9: «Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять»

Бог завжди сіє, завжди промовляє до кожного з нас. Ніхто не може поскаржитись, що Богові до нього байдуже. Але чи ми даємо, щоб ті Божі зерна, які падають в нас проростали?

Найбільше Бог промовляє до нас через наше сумління. Але часто ми йдемо всупереч сумлінню. Ми не даємо, щоб ці зерна проростали в нашій душі. Що більше, ми будемо вслухатися в Господа і коли більше будемо жити за нашим сумлінням, що більше будемо давати, щоб ці зерна падали, то більше це сумління буде розвиватись. Тоді більше ми будемо цією родючою, плідною землею, в якій буде проростати Божа мудрість. Як поле потрібно постійно обробляти, щоб мати якийсь плід, так і нашу душу потрібно обробляти, вправляти, спрямовувати до Бога.

Бог сіє в кожну мить нашого життя і не перестає ніколи сіяти, Він хоче, щоб кожне зерно проросло. Вміймо ці зерна приймати і приносити добрі плоди! 

---

Апостол

Рим. 16,1–16: «Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі»

Бачимо, що апостол Павло передає вітання для дуже багатьох осіб. Про всіх них він пам’ятає, нікого не забув, про всіх турбується і дбає. Важливо і нам дбати про інших людей, турбуватися, клопотатися і переживати. Переважно наші стосунки бувають такі мимолітні, тимчасові. Ми не звертаємо уваги на їхнє продовження, пам’ять про цю людину.

Пам’ятаймо про всіх, кого Бог дав нам в нашому житті, через яких Бог зробив стільки добра, які дозволили Богу через них зробити для нас стільки добра. І дозволяймо Богові робити добро іншим через нас!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

02.07.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер 5 тижня після П’ятдесятниці 

Євангеліє

Мт. 12,46–13,3: «Бо хто чинить волю мого Отця, що на небі, той мій брат, сестра і мати»

Родинні стосунки сильніші порівняно з політичними, економічними, стосунками у колективі, бо вони завжди триваліші. Ми завжди в родині більше допомагаємо одні одним, підтримуємо. У сьогоднішньому Євангелії Господь вказує, що є щось більше за ці стосунки. Хоч тілесно між собою ми є браття, сестри, батьки, діти, але наш Небесний Отець, від Котрого походить наше життя і буття, вважає своїми близькими тих, хто чинить Його волю.

Коли ми чинимо Божу волю, тоді змінюємось, преображаємось і все більше стаємося подібними до нашого Отця. Саме тому ті, хто є в Бозі, не зважаючи на те, що не завжди перебувають між собою у родинних зв’язках, є братами і сестрами, як сказав Ісус.

 Господь завжди чекає на близькість з нами, на можливість назвати нас братом, сестрою, дитиною, але осягнення цієї близькості є в наших руках. У нашому житті ми можемо ставати ближчими до Бога  або ж ставати дальшими від Нього, стараймося наближатися до нашого Творця і тоді Він наблизиться до нас!

---

Апостол

Рим. 15,17–29: «Тепер же йду в Єрусалим, святим служити»

Завжди хочемо доброго ставлення від інших людей, щоб нам допомагали, підтримували, потішили. І так само інші сподіваються цього від нас. Бачимо, що апостол нам показує цей приклад служіння іншим християнам. Він вказує на те, що йде їм служити. Подивімося на наше життя, на наші спроможності, таланти, ситуації, на те, що ми виконуємо. Яким би іншим був світ, якби ми сприймали все, як нагоду послужити іншим, і якби інші сприймали, що мають нагоду послужити нам. Вже тут на землі ми б сповнялись цією радістю перед смаком Царства Небесного.

Уміймо почати самі служити іншим людям, незалежно як вони ставляться до нас, усім тим, яких Бог нам дав. І рано чи пізно ми побачимо, як це бажання служити передасться їм. І ми не тільки створимо навколо себе атмосферу любові, а й іншим дамо шанс ставати кращими.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя