П’ятниця 5 тижня після П’ятдесятниці
Євангеліє
Мт. 13,4–9: «Інше впало на добру землю і вродило одне в сто разів, друге в шістдесят, а інше в тридцять»
Бог завжди сіє, завжди промовляє до кожного з нас. Ніхто не може
поскаржитись, що Богові до нього байдуже. Але чи ми даємо, щоб ті Божі
зерна, які падають в нас проростали?
Найбільше Бог промовляє до нас через наше сумління. Але часто ми
йдемо всупереч сумлінню. Ми не даємо, щоб ці зерна проростали в нашій
душі. Що більше, ми будемо вслухатися в Господа і коли більше будемо
жити за нашим сумлінням, що більше будемо давати, щоб ці зерна падали,
то більше це сумління буде розвиватись. Тоді більше ми будемо цією
родючою, плідною землею, в якій буде проростати Божа мудрість. Як поле
потрібно постійно обробляти, щоб мати якийсь плід, так і нашу душу
потрібно обробляти, вправляти, спрямовувати до Бога.
Бог сіє в кожну мить нашого життя і не перестає ніколи сіяти,
Він хоче, щоб кожне зерно проросло. Вміймо ці зерна приймати і
приносити добрі плоди!
Апостол
Рим. 16,1–16: «Вітайте Прискиллу та Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі»
Бачимо, що апостол Павло передає вітання для дуже багатьох осіб. Про
всіх них він пам’ятає, нікого не забув, про всіх турбується і дбає.
Важливо і нам дбати про інших людей, турбуватися, клопотатися і
переживати. Переважно наші стосунки бувають такі мимолітні, тимчасові.
Ми не звертаємо уваги на їхнє продовження, пам’ять про цю людину.
Пам’ятаймо про всіх, кого Бог дав нам в
нашому житті, через яких Бог зробив стільки добра, які дозволили Богу
через них зробити для нас стільки добра. І дозволяймо Богові робити добро іншим через нас!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар