23.08.2014р. Б. / Посол України при Святому Престолі вдячна Папі Франциску за підтримку

Пані Тетяна Іжевська, Надзвичайний і Повноважний Посол України при Святому Престолі, напередодні Дня Державного прапора та Дня Незалежності України висловила подяку Папі Франциску за його особисту увагу і турботу стосовно "кризи" на Сході України, як також за його постійні заклики до миру й діалогу.

У розмові англійською мовою йшлося про події на Сході України, погляд українського уряду на цю ситуацію, стан і перспективи розвитку дальшої співпраці між Україною та Святим Престолом, актуальні міжнародні питання, як також ініціативи з нагоди відзначень 23-тої річниці Незалежності України.

Пані Іжевська наголосила, що народ України дуже вдячний Святішому Отцеві за постійні заклики до миру та сприяння діалогові, як способові розв’язки "кризи", а його особиста увага до цих проблем має особливе значення для українського народу, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан. 

Пані Посол також зазначила, що молитва Папи Франциска за Україну та заклики до миру є знаком великої солідарності з українським народом.

Джерело:   КІРІОС

23.08.2014р. Б. / План твоєї святості

Як під час подорожей та паломництв у нас є карта й план дороги, завдяки яким ми можемо дістатися до мети, так і в духовному житті має існувати дороговказ на шляху до святості. Таким «планом» святості ділиться святий Хосемарія Ескріва.

 

Ось три опори, що підтримують храм святості заради Христа Господа: свята безсоромність, свята непоступливість і святий примус. 

Свята безсоромність

 

Одна справа – свята безсоромність, інша – нахабство. 

Свята безсоромність властива духовному дитинству. Дитину ніщо не турбує. Вона відкрита всьому світу в усіх своїх слабкостях – і це її не страшить. 

Безсоромність, натхнена Богом, дає нам змогу легко пройти дорогами хвали й огуди, захоплення і глузування, честі та осуду, здоров’я і хвороби, багатства й бідності.

Свята непоступливість

 

Людина начебто порядна, але поступлива, рано чи пізно віддасть Ісуса на смерть. Людина, що йде на поступки в питаннях честі або віри, не має ні честі, ні віри. Де тріумфує така поступливість – там немає істини. 

Один Божий чоловік, загартований у боротьбі, розмірковував так: «Чому я непоступливий? Бо впевнений в істинності моїх переконань! А ви ось поступливі… Чи не здається вам, що двічі по два – це три з половиною? Невже ні? І ви не зробите поступки в такій дрібниці? Навіть по дружбі?.. 

Ось бачите? Ви стали непоступливі – зовсім як я. Це тому, що вперше у житті ви впевнені у своїй правоті». 

Святий примус

 

Якщо хтось намагається накласти на себе руки, ми робимо все можливе, щоб урятувати його земне життя. Якщо треба, діємо силою, не зупиняючись перед примусом. І всі нам аплодують, і всі нас за це хвалять. То невже ми не наважимося на примус, – на святий примус, – щоб урятувати життя багатьох людей, які найдурнішим чином убивають свою душу? 

Бог і дерзання! Дерзання – не безумство. Дерзновенний – не зухвалий. 

Ти зазнав невдачі? 

 

Такого з нами ніколи не трапляється! Адже ти поклав усю надію на Бога й по-людськи зробив усе, що міг… Значить, зараз, – саме зараз і саме в цій справі, – твій успіх у невдачі. Подякуй Господу – і знову до праці! 

Це не поразка – ти набув досвіду. Уперед! 

Sine me nihil potestis facere! – «Без Мене не можете робити нічого!» Ось воно, нове світло для очей моїх – вічне світло Євангелія. Я роблю дурощі? Недивно. Треба ввести Ісуса в усі свої починання – ось коли не буде дурощів у моїх… ні, у наших із Тобою справах! 

"Католицький Вісник", № 12/ 2014

Джерело:   КРЕДО

22.08.2014р. Б. / Про кроки нашого майбутнього

Живемо із постійним поглядом у завтрашній день. І сьогодні нам, українцям, цей прийдешній день виглядає таким невизначеним. Святіший Отець Венедикт XVI кілька років тому ставив запитання щодо кроків у майбутнє у світлі християнської віри і запропонував для визначення кілька суттєвих зауважень, які є актуальними сьогодні.

Він зокрема зазначив:

«Повторімо запитання ще раз: що нам обіцяно? Як нам діяти? Християнська відповідь на це запитання охоплює три виміри. По-перше, – це обіцянка майбутнього Єрусалиму, що створений не людьми, а походить від Бога. Далі слідує пророцтво про те, що людська свобода є незахищена і нею знову й знову надуживатимуть, а тому несправедливість наново захоплюватиме владу у світі. Апокаліпсис зображає це жахливими образами. Крізь морок цих образів часто не зауважують іншого, важливішого: хоча Бог залишає багато простору для свободи зла (занадто багато, на нашу пересічну думку), та Він ніколи не випускає світу зі своїх рук. Коли в Одкровенні мовиться про руйнування, то завжди наводиться обмежений час і, так би мовити, процентні ставки нещастя, наприклад, третина чи щось подібне. Світ належить Богові, а не злу, чого б воно не накоїло, – це переконання є, власне кажучи, вирішальною частиною апокаліптичних образів. Жахіття, про які розповідає Одкровення, ніколи не заволодіють цілим світом і не зможуть його спустошити. Це і є справжньою суттю книги.

І, нарешті, третій вимір християнської відповіді на питання про майбутнє – це етос, відповідальність. Не існує магії поступу, раз і назавжди правильно влаштованого світу, адже тоді він був би світом без свободи. Бог тримає світ під опікою, але Він тримає його великою мірою і завдяки нашій свободі, яку ми, як свободу до добра, повинні протиставити свободі до зла. Віра пробуджує і зміцнює моральні сили, які будують запруди проти повені лиха; вона пробуджує і зміцнює свободу до добра проти спокуси зловживати нашою свободою до зла. Заповіт… полягає у тому, щоб зміцнювати сили добра; працювати, жити і страждати за ті цінності і правди, які пов′язують світ із Богом. Бог обіцяв Аврааму, що не зруйнує Содому, якщо там знайдеться десять праведників (Бут 18,32). Усі ми мусимо старатися, щоб ніколи не забракло десять праведників, які можуть врятувати місто».

Отже, звернення до Божих слів, як до слів, за якими слід жити, які не лише десь мати на увазі, про них знати і їх розуміти, а практикувати їх своїм сповненням, виконанням, відповідально. Коли робити це осібно, далі сім′єю… спільнотою, тоді й обіцянка Божа не забариться.

Підготував о. Олег Лука

Джерела:   Інформаційна служба Комісії УГКЦ Справедливість і Мир

Воїни Христа Царя