10.05.2014р. Б. / Чудо материнської любові (+video)

Дитина Кейт Огг народилася мертвою. Жінка дві години притуляла його до себе. Лікарі казали їй цього не робити, не давати собі надії.

 

Кейт мала передчасні пологи, народилися близнюки, дівчинка Емілі і хлопчик Джеймс. Однак хлопчик не пережив важких пологів. Мати, прагнучи попрощатися з дитям, попросила лікарів про можливість притулити його до себе. 

Далі цілих дві години немовля лежало на материнських грудях, а мама його торкалася, гладила, прикладала до грудей. Лікарі казали, що це шкідливо для її психіки і краще не живити в собі надію. І раптом… сталося чудо. 

Лікарі не мають що сказати перед здатністю материнської любові повернути дитину до життя. Вони неспроможні дати медичне пояснення того, що відбулося у шпиталі в Сиднеї. Говорять про чудо материнської любові. 

Джерело:    КРЕДО

09.05.2014р. Б. / «Війна – це не парад, а трагедія, нещастя, біль...», - владика Богдан (Дзюрах)

«Цього дня 69 років тому в Берліні гітлерівська Німеччина підписала безумовну капітуляцію. Цим самим було покладено край великому терпінню багатьох народів світу, особливо європейців. Таким чином, на Європейському континенті закінчилася велика драма, що тривала довгих шість років», - про це сказав владика Богдан (Дзюрах), Адміністратор Патріаршої курії УГКЦ під час Архиєрейської Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві з нагоди Дня закінчення Другої світової війни, що вшановується в Європі.

За словами єпископа, у самій тільки Україні в той час 14 мільйонів людей не дочекалися того дня, коли припиниться війна. Він також підкреслив, що будь-яке насилля, агресія є відступництвом від Бога, зрадою Його правди. Тому кожен, хто вбиває свого брата, є «богоборчим і людиноненависницьким знаряддям диявола».

Владика Богдан пояснив, як потрібно ставитися до урочистостей, що, зазвичай, відбуваються в державі з нагоди Дня перемоги. «Ми повинні пам’ятати про загиблих у війні, щоб не допустити подібної агресії в сучасній історії людського роду. Проте ця пам’ять має перейти в молитву за тих, хто віддав своє життя за визволення від нацизму, за тих, хто став причиною цього страждання, а також за себе, щоб у нас не закралася ненависть і бажання помсти», - вважає проповідник.

Єпископ звернув увагу вірних на те, що війна починається не на полі битви, а зароджується в людському серці, позбавленому благодаті Божої і Його любові. «Завтра в нас будуть святкувати День перемоги, що сягає коренями радянського минулого і несе цю ідеологію. Бо до 1965 року в СРСР ця дата не була позначена червоним кольором і навіть не була вихідним днем. Проте війна – це не парад, а трагедія, нещастя, біль. Міркуючи про це, можна тільки скорбити, тужити і молитися, дякуючи Богові за мир», - додав він. Тому, за його словами, немає особливого приводу для святкувань, а є нагода для роздумів, молитви і відповідальності, особливо в нашій країні, яка зараз не має приводу до святкувань, бо частина української землі - окупована. «У нас проливається українська кров і сльози наших матерів. Тому в цей день потрібно молитися, щоб це нещастя не поширилося далі і щоб анексія Криму не стала прелюдією до ще більшої трагедії», - сказав владика Богдан.

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

Джерело:   КІРІОС

08.05.2014р. Б. / Хорхе Берґольйо про зцілення від корупції

«Корупція та гріх. Кілька думок на тему корупції», — книжка під такою назвою авторства архиєпископа Хорхе Маріо Берґольйо була опублікована у грудні 2005 року Буенос-Айресі.

 

Йдеться про текст, який Хорхе Маріо Берґольйо написав 1991 року, ще перед тим, як був призначений єпископом-помічником Буенос-Айреса. А 2005 року, вже як кардинал, він представив доповнений текст архидієцезіальній асамблеї. 

У передмові до італійського видання, яке побачило світ під назвою «Зцілитися від корупції» вже після того, як автора було обрано на Наступника святого Петра, пригадується про те, що корупція є давнім злом, яке постійно заражало людську природу. Слово «корупція», яке походить від латинського corrumpere — псувати, згідно з тлумачним словником української мови означає використання посадовою особою свого службового становища з метою особистого збагачення, чи підкупність, продажність урядовців і громадських діячів. 

Ще в 70-му році до Христа римський сенатор Цицерон у своїх промовах під час процесу над претором Сицилії Ґаєм Ліцинієм Верресом, якого було звинувачено у здирництві, казав: «Так гине держава. Відбирати від інших для себе чи для свого угруповання більше шкодить добру країни, ніж війни і посуха». 

Бич корупції приховує у собі зневагу до спільного добра, протиставляє власні приватні інтереси загальним. А коли хтось ставить перед собою завдання аналізувати та поборювати це явище, то усвідомлює, що шлях пролягає через непрохідні хащі. Глибокі думки тодішнього кардинала Берґольйо вказують на корупцію не лише, як на кількісну вершину гріха, але й як на бур’ян, який точить основи, на яких тримаються демократичні держави і сама ж Церква. 

«Під час зустрічей архидієцезальних та громадських структур нашого міста часто, майже постійно, піднімається тема корупції, як однієї із звичних дійсностей життя», — пише автор у вступі, зазначаючи, що часто говориться про корумпованих осіб чи про інституції, які вступили у фазу розпаду, втратили свою консистенцію, здатність існувати, зростати, прямувати до повноти, служити суспільству. У цьому немає нічого нового: відколи людина є людиною, завжди існувало це явище, яке, очевидно, є процесом вмирання. Адже коли завмирає життя, починається процес псування. 

Дуже часто корупцію ототожнюється з гріхом, але на думку Папи Франциска це не зовсім точно. Стан гріха і стан корумпованості, зіпсуття, — це дві відмінні, хоч і тісно пов’язані між собою дійсності. Ми знаємо, що всі ми є грішниками, але певною новизною, яка входить у колективну уяву, є ставлення до корупції, немов до чогось такого, що становить частину нормального життя суспільства, певний вимір, який викривається, але з яким погоджуємось у суспільному житті. 

Але не можемо вдавати, що не бачимо проблеми корупції. Варто над нею замислитися, також і про її зв’язок з поняттям гріха. Буде корисним перетрясти душу пророчою силою Євангелія, яка веде нас до істини, відкидаючи опале листя, під яким людська слабкість, разом зі спільництвом, створює сприятливий для корупції ґрунт. У світлі Божого слова потрібно навчитися відрізняти різні стадії корумпованості, які нас оточують та своїми спокусами піддають нас небезпеці зіпсуття. Що кожен є грішником, це слід визнати, але треба остерігатися того, щоб не приймати стан корумпованості, як ще один «грішок». 

За матеріалами: Радіо Ватикану 

Джерело:   КРЕДО