19.10.2013р. Б. / Не дозвольте дітям вирости у селебріті…

Таку пораду батькам дає публіцист християнського порталу у США, присвяченого євангелізації в різних галузях поп-культури.

 

Щоби показати, як важко сучасними селебріті дотримати євангельських цінностей, журналіст «BreakPoint» Джон Стоунзтрі перелічує численні приклади з життя знайомих, які — хоч і були виховані в атмосфері ревної християнської віри — нині мають із нею щораз то менше спільного, і становлять виразне антисвідчення для сповідників Христа. 

Автор нагадує, як кілька років тому 14-річна тоді Майлі Сайрус у програмі «Шоу Опри Вінфрі» з гордістю підкреслювала, що її улюблена цитата з Біблії походить із Послання св. Павла до Ефесян: «Нарешті, кріпіться в Господі та в могутності Його сили. Одягніться в повну зброю Божу, щоб ви могли дати відсіч хитрощам диявольським» (6, 10-11). Сьогодні ця цитата, в контексті останніх провокаційних виступів скупо, скажемо так, вдягненої колишньої героїні серіалу для підлітків «Ханна Монтана», звучить винятково іронічно. 

Як зазначає Стоунзтрі, це не єдина зірка, яка, діставши ґрунтовне християнське виховання, зрадила прийняті в сім’ї ідеали заради користі, черпаної зі статусу неоднозначної зірки. Перш ніж Кеті Перрі публічно визнала, що полюбляє товариство лесбійок, вона ходила до парафіяльних християнських шкіл і допомагала в душпастирстві своїм батькам — пастору з жінкою, пише публіцист. Він також навів випадок із канадським співаком Джастіном Бібером, нині більше відомим своїми вульгарними жестами і скандалами, ніж тим, що він вірує в Ісуса, як у цьому недавно гаряче запевняв. 

Також і довго зараховувана до людей консервативної поведінки американська співачка кантрі й акторка Джессіка Сімпсон, яка колись на очах багатомільйонної телеаудиторії захищала своє подружжя, сьогодні вже має двох дітей від наступного зв’язку. 

На думку журналіста, хоч і важко однозначно говорити про справжню форму зв’язку названих людей із Богом, однак ці приклади виразно показують, як важко погодити життя селебріті з християнською чеснотою. 

Слова Біллі Рея Сайруса, що він жалкує, що дозволив своїй доньці розпочати кар’єру, звучать як пересторога для інших батьків. Цей глибоко віруючий чоловік визнає, що те рішення знищило його сім’ю, і якби він міг його змінити, то не вагався б жодної миті. 

Стонузтрі, перевертаючи відомі слова Віллі Нельсона, напівжартома каже: «Мами, не дозвольте, щоб ваші діти виросли у селебріті». Водночас він застерігає, що різниця між селебріті й артистом — величезна, оскільки перший привертає увагу виключно до себе, то другий скеровує її на те, що робить. Артист також знає, що добрий вигляд важить набагато менше, ніж буття добрим.

 
За матеріалами: deon.pl

Джерело:   КРЕДО 

18.10.2013р. Б. / Архиєпископ Челлі: комунікація — це не обмін банальностями

Папа Франциск хоче, щоб комунікація перебувала на службі культури зустрічі. Так Глава Папської ради з засобів масової комунікації архиєпископ Клаудіо Марія Челлі прокоментував вибір теми наступного Всесвітнього дня засобів масової комунікації, що відбудеться 1 червня 2014 року.

 

«Комунікація на службі справжньої культури зустрічі» — вибір цієї теми зумовлений бажанням Папи бути близьким до людей, брати участь у їхніх надіях і стражданнях, в їх палкому пошуку сенсу життя. 

Про це архиєпископ Челлі розповів 17 жовтня в інтерв'ю інформаційному агентству «SIR». Ієрарх поділився подробицями, пов'язаними з процесом обрання теми на Всесвітні дні масової комунікації. Починається все з того, що Папська рада з засобів масової комунікації консультується з медіа-експертами з усіх 5 континентів, щоб тема відповідала проблемам різних країн світу. Потім, пропозиції аналізуються і подаються в Держсекретаріат, щоб Папа міг особисто вибрати, ту тему, яку вважатиме найбільш актуальною. Цього року його вибір зупинився на темі «Комунікація на службі справжньої культури зустрічі». Архиєпископ Челлі підкреслив, що вона є актуальною як для традиційних медіа, таких як телебачення, радіо, друковані видання і кіно, так і для нових: інтернету і, перш за все, соціальних мереж. 

На думку ватиканського ієрарха, сприяння «справжній культурі зустрічі» через засоби комунікації відбувається насамперед, за умови щирого і шанобливого діалогу з «правдою інших». Тому, потрібно враховувати культурні відмінності, які має кожен з нас,  і ділитися тим гарним, добрим і правдивим, що маємо. 

Ставлячи в приклад Папу Франциска, архиєпископ Челлі зазначив, що він вміє промовляти до тих, хто перебуває на самоті і в розпачі, хто розчарований християнством і вважає його «непотрібним», нездатним дати сенс. Папа вчить нас, що «сприяння культурі зустрічі», означає прагнення йти назустріч іншим і подавати їм руку . На думку ієрарха, при цьому важливо, щоб комунікація не була простою «обміном банальностями», але сприяла пошуку істинного, доброго, красивого, того, що знаходиться в гармонії з гідністю людини, її цінностями і перспективами гідного життя . 

Обрана Папою тема переплітається з його вченням і закликами перших місяців понтифікату до створення атмосфери діалогу. Святіший Отець неодноразово заявляв, що сучасна людина часто живе в розчаруванні й розгубленості, викликаних кризою різних сфер життя. І тут засоби масової комунікації можуть зіграти свою позитивну роль – не розділяти і призводити до сварки людей, а об'єднувати й примиряти їх між собою. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

17.10.2013р. Б. / Що означає, що Церква є апостольською. Промова Папи Франциска на загальній аудієнції 16.10.2013

Під час сьогоднішньої загальної аудієнції Святіший Отець пояснював, що означає, що Церква є апостольською. Він зазначив, що Вона опирається на навчанні апостолів, на владі, яку їм передав сам Христос. Окрім того, Вона зберігає і передає те навчання, яке почула від апостолів. Вона є також послана, щоб нести Євангеліє усьому світові. На площі св. Петра послухати папську катехезу зібралось близько 70 тисяч вірних.

Пропонуємо до Вашої уваги повний текст промови Святішого Отця Франциска.

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Коли виголошуємо наш «Символ віри», то кажемо: «Вірую в єдину, святу, вселенську і апостольську Церкву». Не знаю, чи ви колись задумувались над значенням виразу «Церква є апостольською». Можливо, ніколи, а можливо, часом, приїжджаючи до Риму, роздумуєте над значенням святих апостолів Петра і Павла, котрі тут віддали своє життя через несення і проповідування Євангелія. Але тут йдеться про щось більше.

Визнавати те, що Церква є апостольською означає наголошувати Її глибокий, тривалий зв’язок з апостолами, з тією невеликою групою з дванадцяти чоловік, яких Ісус одного дня покликав до себе, покликав по імені, щоб були з ним і щоб Він міг посилати їх для голошення науки (Мк. 3,13-19). «Апостол» – це грецьке слово, що означає «посланий», «висланий». Апостол – це людина, яку послали щось виконати. Це сильне слово, і апостоли були вибрані, покликані і послані Ісусом, щоб продовжувати Його справу – тобто, щоб молились – першим завданням апостола є молитва – і, по-друге, щоб проповідували Євангеліє. Це важливо, бо коли роздумуємо про апостолів, то вважаємо, що вони були послані лише проповідувати Євангеліє, виконувати так багато справ, але на початках Церкви виникла певна проблема. Вони чинили багато справ, і з бігом часу не давали собі зі всім раду. Тому вони призначили дияконів, щоб самим мати час на молитву і проповідування Божого Слова. Коли роздумуємо про наступників апостолів, єпископів, усіх єпископів – Папа також є єпископом – то мусимо задуматись, чи цей наступник апостолів, перш за все, молиться, і по-друге, чи проповідує Євангеліє. Власне це і означає бути апостолом. Саме з цієї точки зору Церква є апостольською. Кожен з нас – якщо хочемо бути апостолами, як я щойно пояснив – то мусимо поставити собі запитання: Чи я молюсь за спасіння світу? Чи проповідую Євангеліє? Власне такою є апостольська Церква. Це наш тривалий зв’язок із апостолами.

Виходячи з цього, я хотів би коротко виділити три значення прикметника «апостольський» у відношенні до Церкви.

1. Церква є апостольською, бо опирається на вченні і молитві апостолів, на владі, яку їм надав сам Христос. Святий Павло пише до християн в Ефесі: «Ви співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем – сам Ісус Христос» (Еф. 2,19-20). Він порівнює християн із живим камінням, що утворює будівлю, якою є Церква, а будівля ця опирається на апостолах, як стовпах, а скалою, яка це все підтримує є сам Ісус. Без Ісуса Церква не може існувати. Без Ісуса немає Церкви. Чи розумієте це? Ісус є основою Церкви, фундаментом. Апостоли жили з Ісусом, слухали Його слова, розділяли Його життя, а перш за все, були свідками Його смерті і воскресіння. Наша віра, Церква, яку захотів Христос, не опирається на якійсь ідеї, якійсь філософії, але на самому Христі. А Церква схожа на рослину, яка зростала впродовж віків, розвивалася, приносила плоди, і її коріння міцно вбудоване в Ньому, а фундаментальний досвід Христа, який мали апостоли, вибрані і послані Ісусом, сягає аж до нас. Від тієї маленької рослинки аж до наших днів, по всьому світу.

2. Запитаймо себе: яким чином ми можемо поєднатись з тим свідченням, як може дійти аж до нас те, що пережили апостоли з Ісусом, те, що вони від Нього почули? Оце друге значення терміну «апостольський». Катехизм Католицької Церкви стверджує, що Церква є апостольською, бо «зберігає і передає з допомогою Святого Духа, що живе в ній, вчення, святу спадщину, здорові слова, почуті від апостолів» (п. 857). Впродовж віків Церква зберігає цей цінний скарб, яким є Святе Письмо, вчення, таїнства, служіння пастирів, так, що ми можемо бути вірними Христові і брати участь в Його житті. Це схоже на річку, що пливе впродовж історії – розвивається, наводнюється, але вода, що пливе, завжди випливає з джерела, а тим джерелом є сам Христос: Він є Воскреслий, Живий, а Його слова не проминають. Бо Він не проминає, Він – Живий, є сьогодні тут між нами, чує нас, коли ми з Ним розмовляємо – вислуховує нас, присутній в нашому серці, Ісус є сьогодні з нами! Власне це і є красою Церкви – присутність Ісуса Христа між нами! Бо Ісус Христос є живий, бо воскрес! Чи коли-небудь роздумуємо над тим, наскільки важливим є той дар, яким нас обдарував Христос, дар Церкви, де можемо Його зустріти? Чи коли-небудь роздумуємо над тим, що власне Церква на своєму шляху впродовж віків – попри труднощі, проблеми і слабкості – передає нам автентичне послання Христа? Вона дає нам впевненість, що те, у що ми віруємо, є дійсно тим, що нам передав Христос.

3. Остання думка: Церква є апостольською, оскільки є послана нести Євангеліє усьому світу. Впродовж історії вона продовжує виконувати ту ж місію, яку Ісус довірив апостолам. Що сказав Ісус – «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28,19-20). Саме це Ісус казав нам робити. Я наголошую на цьому аспекті місійної діяльності, оскільки Христос закликає усіх «йти» на зустріч іншим, посилає нас, вимагає від нас, щоб ми вирушили і несли радість Євангелія! Черговий раз задаймо собі запитання: Чи є ми місіонерами нашим словом, а особливо нашим християнським життям? Нашим свідченням? Чи, можливо, ми є християнами, закритими в нашому серці і наших церквах, «християнами захристії», християнами лише на словах, які живуть як погани? Це не дорікання. Я також скеровую це питання до себе: Яким християнином я є? Чи дійсно я даю свідчення?

Церква має своє коріння у вченні апостолів – автентичних свідків Христа, але невгамовно дивиться у майбутнє, має тверду свідомість того, що є посланою, посланою Ісусом, що є місійною. Церква, яка закривається в собі і в минулому, зраджує своїй ідентичності. Відкриваймо сьогодні усю красу і відповідальність за те, щоб бути апостольською Церквою! І пам’ятайте, що Церква є апостольською, коли ми молимося – перше завдання, і коли проповідуємо Євангеліє своїм життям, а також словами. Дякую.

Джерела: http://popefrancis.org.ua

Воїни Христа Царя