17.10.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Флп.2,17–23:  «Бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса»

Бачимо, що апостол Павло тут дуже категоричний, коли каже, що всі шукають свого, але у цьому – величезна доля правди. Кожен із нас у житті щось шукає свого, на щось сподівається, чогось очікує, прагне, за щось бореться, змагається. Ми дуже і дуже рідко відкриті на Господа, на те, що Він нам хоче нам поручити, що прагне промовити, до чого закликати. 

І коли подивитись, як Богові не просто послуговуватись нами, як не просто «вживати» нас, як свої «знаряддя». Бо ж ми хочемо чогось свого, то й не дивно, що ми не отримуємо того, до чого призначені. Спробуймо більше у своєму житті дослухатись, вдивлятись і запитувати Бога на молитві, що Він від мене хоче? Що б я мав зробити в тій ситуації? Як би мав повестись з тією людиною? Як би мав відреагувати на ту несправедливість? Маємо шукати Божого, а не свого.

*** 

Лк.6,37-45:  «Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий»

У суспільстві, в якому живемо, часто потрапляємо в ситуації, коли, з одного боку, стараємося чинити за Євангелієм, а з іншого – прагнемо дотримуватися тих чи інших загальноприйнятих норм. Внаслідок цього наше життя немовби роздвоюється: одним живемо всередині себе, а в суспільстві намагаємося не виділятися з-поміж інших. Коли живемо вірою в Бога, то ця віра неминуче виявляється в тих чи інших обставинах, як також коли живемо без Бога, то й це виходить нагору. Мусимо усвідомити, що Бог саме тому допускає ті чи інші ситуації, щоб виявлялося, ким ми є. 

Адже ситуації нашого життя – немовби дзеркало, де ми бачимо себе; це немовби дерево, де ми народжуємо плоди. Що носимо всередині, те виявляємо назовні в конкретних випадках нашого життя.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

17.10.2017р. Б. / Святого Франциска Ассизького; Святого священномученика Єротея

Святого Франциска Ассизького

Франциск Ассизький − один з найвідоміших християнських святих. Часто його називають "найпривабливішим святим" і заслужено вважають найпопулярнішим серед некатоликів і навіть серед атеїстів.

Франциск народився в 1181 (або 1182 ) р. в місті Ассижі в Умбрії (Центральна Італія), в сім'ї купця і торговця тканинами П'єтро Бернардоне. Провівши юність безтурботно і весело, у віці 24 років він пережив навернення, і з тих пір повністю присвятив себе Богові. Він почав жити в крайній бідності, доглядав за прокаженими, власними руками відбудовував зруйновані каплиці, проповідував.

Незабаром у нього з'явилися сподвижники, а ще трохи часу по тому − в 1209 р. − Папа Інокентій III схвалив Статут нового братства. Так народився Францисканський Чин.

За два роки до смерті Франциск отримав від Господа дивовижний дар − стигми. Вкрай виснажений постійним постом і суворим способом життя, 3 жовтня 1226 року він віддав Богу свій дух. Менше двох років по тому Папа Григорій IX зарахував Франциска до лику святих.

В принципі, св. Франциск не винайшов нічого, що можна було б назвати відкриттям для християнства; тим не менше, роль Ассизького Бідняка в історії важко переоцінити. Його Чин практично поклав початок діяльного монашества. Його духовність наповнила змістом мистецтво раннього італійського Відродження, і насамперед Джотто. Його "Гімн Сонцю" став першим віршем на італійській мові, який дав поштовх розвитку поезії на національних мовах і надихнув великого Данте.

Але, можливо, головне, що зробило особистість Божого Бідняка настільки привабливою, − це та дивовижна атмосфера любові, добра і простоти, яку він зумів створити поряд з собою за життя, яку чудово передали його сучасники і яку відчуває, напевно, кожен, хто зустрічає на своєму шляху цього святого.

Джерело:  Воїни Христа Царя

__________________
У той же день:

Святого священномученика Єротея

Тропар, глас 4: Благості навчився і у всьому трезвився, благим умом священноліпно одягнувшись, зачерпнув єси від посудини вибраної невимовне і, віру зберігши, рівний біг звершив єси, священномучениче Єротеє, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 4: Як стовп непорушний, Єротеє, нападів ворожих не злякався, але зруйнував твердину омани, як камінь дорогоцінний лежачи, отче. Тому Владика тебе, мужнього, вінчає живоначальною і Божественною правицею, Його ж за всіх нас умоли. 

Про життя цього святого знаємо дуже мало. Згідно з переданням, він був учнем святого апостола Павла. Народився в Атенах і трудився разом зі святим Діонисієм. Згодом став єпископом. Передання стверджує, що святий Єротей був на похороні Пресвятої Богородиці в Єрусалимі. Помер мученицькою смертю. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

16.10.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Флп.2,12–16:  «Усе робіть без нарікання і мудрування»

У своєму житті ми часто буваємо невдоволені тим чи іншим, часто нарікаємо, часто конфліктуємо з іншими. Причина цього – кожен із нас має свої погляди, підходи, розуміння, свій спосіб думання. Господь каже, щоб ми все робили без нарікань і мудрувань. А для цього має бути готовність прийняти те, що Бог нам посилає. Прийняти самого себе, яким я є, прийняти обставини, прийняти людей. 

Що означає прийняти? Це згодитись на все те, що Бог дає у нашому житті. Так Бог нам дає все: нас самих, такими як ми є, обставини, людей. Часто ми цього не приймаємо, з цим не погоджуємось і бунтуємо. Тож спробуймо все більш наполегливо прийняти все що ми маємо і виконувати все без нарікань і без мудрувань.

*** 

Лк.6,24-30:  «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять»

Кожен у своєму житті, напевно, не раз зазнавав душевних ран. У тих чи інших випадках хтось завдав нам терпінь, страждань, болю. Коли починаємо жити глибшим духовним життям, то починаємо розуміти, що не можемо мати непрощення й ненависті до цих осіб. А цей уривок з Євангелія вказує, щоб ми ще й любили їх. 

Напевно, кожен з нас переживав подібні ситуації. І не завжди міг знайти в собі те почуття любові до ворогів. Або ж не знав, як їх любити – тих, хто завдав прикрості, якщо не нам особисто, то комусь, хто нам близький. Що означають ці слова Ісуса Христа? Любити – це не просто одна з чеснот. Любити – це уприсутнювати Бога. Як каже Йоан Богослов: «Бог є любов». Якщо в моїх стосунках з кимось виникає неприязнь, гнів, ненависть, то, коли я намагаюся любити ту людину, я уприсутнюю Бога. Бог тоді є між мною і тою людиною. І вже не я стараюся налагодити стосунки між нами, а Господь. Тому наша любов є не тим, що виникає лише через наші зусилля, а тим, наскільки ми залучаємо Бога до ситуації. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР