11.07.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Кр.1,1–9:  «Я завжди дякую моєму Богові заради вас»

Напевно, небагато з нас є осіб, які вміють дякувати, які навчилися це робити з цілого серця. Бо часто, коли дякуємо, то робимо це формально. Задумуймось, чи достатньо ми відчуваємо вдячність до батьків за те, що вони для нас зробили, вдячність до друзів, знайомих, для всіх людей, які трапились нам на життєвій дорозі. 

Бачимо, апостол дякує римлянам за те, що вони були відкриті на Бога, за те, що Бог міг діяти в них, за те, що вони були готові жити за Божими заповідями і чинити Божу волю. Тобто дякує за те, що через них прославляється Боже Царство на землі. Так і ми: за все, що веде нас до Бога, прославляє Його на землі, вміймо дякувати людям і головне – Богові!

*** 

Мт.13,24–30:  «Щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом»

Дуже і дуже часто в нашому житті ми невдоволені людьми та обставинами. Однак маємо все більше усвідомлювати, що всі ситуації, які маємо, послані нам від Господа. Звичайно, можемо мати претензії до людей, котрих зустрічаємо на своїй дорозі, до хвороб, які маємо, до труднощів у праці – і тому дуже часто виникає бажання змінити щось навколо себе. 

Не раз сподіваємося, що стануться якісь зміни й що тоді заживемо легко та просто. Ми не усвідомлюємо, що це Бог дає нам обставини нашого життя, тих чи інших людей, тому стараймося прийняти все це як дар від Господа. Бо саме все те, що Євангеліє називає куколем, усе, що входить до історії нашого життя, – усе це потрібне для нашого спасення. Як правило, ми багато не розуміємо, не бачимо в цьому логіки, але Господь допускає це, бо часто саме через це ми перемінюємося й освячуємося. Уміймо прийняти насамперед наше життя, як також цілковито все і всіх, що Бог нам дав, дає і ще дасть.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

11.07.2017р. Б. / Перенесення мощей святих безсрібників Кира і Йоана

Перенесення мощей святих безсрібників Кира і Йоана

Тропар, глас 5: Чудеса святих Твоїх мучеників як стіну непоборну нам даровав єси, Христе Боже, їх молитвами підступи невірних розори, Церкву Святу укріпи, як Єдин Благий і Чоловіколюбець. 

Кондак, глас 3: Від Божественної благодаті дар чудес прийнявши, святії, чудодієте неустанно, всі наші пристрасті дією вашою невидимою посікаєте, Кире богомудрий із Йоаном славним:ви бо є лікарями Божественними.

Про життя святих лікарів безсрібників Кира і Йоана ми вже писали, і згадали, що їх мощі було перенесено з міста Канопи до місцевости, що звалася Манутін. Сталося це за святого Кирила, патріярха Олександрійського. Сьогодні Христова Церква відзначає пам’ять перенесення мощей святих. Їх гріб прославився численними чудами, а в церкву, зведену на їх честь, постійно приходили хворі, які прагнули одужати. Так, син начальника Олександрії Аммоній, юнак дуже гордий, двічі був дуже важко захворів. Він помолився до святих мучеників, і вони явилися йому у видінні й упімнули за гордість, веліли одягти грубу одежу, позамітати в церкві і наносити води для хворих. Юнак упокорився й одужав. Також один сліпець з Олександрії на ім’я Теодор прозрів, коли став просити допомоги у святих мучеників. Подібних чуд було дуже багато. Бог таким чином і після смерти прославив тих, які полюбили Його понад усе. Хай буде їм честь і слава! 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

10.07.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Рм.16,17–24:  «Ваша слухняність дійшла до всіх»

Апостол Павло висловлює визнання і подяку до римлян за їхнє поступування, віру, за їхнє життя, вказує на те, що їхня слухняність стала знаною іншим людям. Апостол виділяє слухняність тому, що в нашому житті ми часто неслухняні Богові, бо не готові почути Його. І не рідко причиною цього може бути наша хронічна неуважність. На Літургії ми багато разів чуємо: «Будьмо уважні».

Ми неуважні до того, хто говорить з нами, не уважні до того, що діється навколо нас, не уважні до того, як диявол нам підкидає різні спокуси. Коли ми стаємо уважні, то все більше починаємо помічати і спостерігати Господа, який діє в нашому житті. Коли ми уважні, то в будь–яких обставинах нашого життя зуміємо пізнати і зустрітись з Господом. А це передумова того, щоб слухатися Бога – бути уважним і побачити Його у своєму житті!

*** 

Мт.13,10–23:  «Слухом почуєте, та не зрозумієте, і дивлячись, не побачите, − бо серце в цього народу затовстіло»

Часто бачимо, що різні люди мають ніби «різні» сумління: хтось дуже сумлінний, іде за голосом своєї совісті, а хтось може робити вчинки дуже недобрі, а то й великі гріхи, і, здається, сумління його не мучить. Звичайно, це не так. 

До кожного з нас Бог промовляє через його сумління. І кожен з нас це «своє» сумління може розвивати в собі – тоді воно стає все більше чутливим до голосу Божого. Або ж, навпаки, − через наші гріхи сумління перестає бути тою струною, якої Господь може легко торкатися, – тоді воно стає все менш чутливим. 

Маємо розуміти: щоразу, коли йдемо за голосом свого сумлінням, коли робимо добрі діла, поступово змінюємося в позитивний бік, стаємо ще більше чутливими до Господа і до того, щоб чинити Божу волю. А кожен наш гріх віддаляє нас від Бога. І не тільки віддаляє, а й робить нас зачерствілими, не дає пізнавати Божої волі. Тому кожний наш життєвий вибір або наближає нас до Господа, а згодом ще більше наблизить, або віддаляє – тоді в майбутньому ця дистанція між нами та Богом лише зростатиме. То ж стараймося з усіх сил завжди йти за голосом сумління, і це все більше й більше наближатиме нас до нашого Господа!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР