02.05.2017р. Б. / Преподобного Йоана Старопечерника; Святого мученика Пафнутія

Ді.8,5–17:  «Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа»

Коли читаємо про апостолів, які проповідували всюди, куди б не приходили, то маємо пам’ятати, що і наше завдання – завжди проповідувати Ісуса Христа, свідчити людям про Бога, вказувати людям на нашого Творця. Чи ж ми так робимо, чи всюди і всім проповідуємо про Христа, чи взагалі цього не чинимо. 

Часто нас пробирає страх, як інші це сприймуть, що про це потім скажуть, як будуть до нас ставитись... Однак результати – не наші турботи, наша справа свідчити про Господа. Ісус Христос сказав: ідіть і будете моїми свідками. Якщо ми не будемо свідчити, то ті, хто мали б почути наше свідчення, можуть не зустрітись з Ісусом Христом, бо не було кому на Нього вказати. Саме тому маємо бути милосердними до інших і вказувати на Ісуса Христа тим, хто Його ще не знайшов.

*** 

Йо.6,27-33:  «Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба»

Кожен з нас чогось досягає в житті, чимось володіє, щось має – і це добре, бо Бог є Творець і хоче, щоб ми також творили на цій землі, бо створені на Його образ і подобу. Але дуже важливо зрозуміти, що не своїми здібностями, досвідом, розумом усе робимо, а що це Господь дав нам ті чи інші таланти, змогу та обставини. 

Що значить уміти побачити Господа в нашому житті? Це зважати не лише на свої здібності, а на те, що ми все отримали як дар від Бога. Уміймо бачити за всім, що нам вдається, на що ми спроможні, не лише свої можливості та заслуги, а Господа, з волі і милосердя якого ми все це можемо! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

02.05.2017р. Б. / Преподобного Йоана Старопечерника; Святого мученика Пафнутія

Преподобного отця нашого Йоана Старопечерника

Тропар преподобному, глас 8: В Тобі, отче, дбайливо зберігся образ, * бо, прийнявши хрест, Ти пішов слідом за Христом * і ділом навчав Ти погорджувати тілом, бо воно проминає, * а дбати про душу – єство безсмертне. * Тим-то з ангелами разом радується, * преподобний Йоане, дух твій.

Кондак преподобному, глас 8: Божественним бажанням уразивши душу,* ти став відлюдником, Блаженний;* багатство залишивши, поживу і славу,* убогим життям всечесно жив ти в чужих краях;* і мужньо ведучи безмовне життя,* досягнув Ти, Преподобний, звершення добрих учинків.* Тому з вірою кличемо до Тебе:* моли Христа Бога, щоб прощення подав тим,* які з любов’ю вшановують святу пам’ять Твою.

Преподобний Йоан уже з молодих літ посвятився монашому життю. Поклонившись святим місцям у Єрусалимі, він вступив до монастиря у Фаран (поблизу Єрусалиму), який заснував святий Харитон (його пам’ять вшановуємо 28 вересня). Монастир той звався “старопечерний”, бо його первісна церква була розміщена в печері. Тут святий Йоан віддався дуже строгому життю, молитві і постам. Згодом він був висвячений на священика. Жив преподобний у великій святості у VIII ст.

__________
У той самий день

Святого мученика Пафнутія

Святий Пафнутій постраждав за правління Диоклетіяна, переслідувача християн. Він цілковито посвятився пустельному життю в Єгипті, але коли почалося жорстоке переслідування, він сам прийшов до мучителя і став голосно ісповідувати Христа Спасителя. І молитва його не змовкала, коли на тортурах з нього живцем здирали тіло, так, що було видно нутрощі. Своєю мужністю святий Пафнутій навернув багатьох поган, і вони стали голосно визнавати Христа. Мучитель велів кинути Пафнутія до в’язниці, а вночі явився ангел Божий і зцілив його рани. Коли ж наступного дня погани побачили його здоровим, знову дуже велика їх кількість покинула старі блуди і прийняла Христову віру. Тоді мучитель відіслав Пафнутія і всіх новонавернених християн до Диоклетіяна, а той наказав розіп’яти святого Пафнутія і тих, що були з ним, на пальмовому дереві. За іншими джерелами, святий Пафнутій був єпископом, що не суперечить одне одному, бо дуже багато єпископів починало служити Богові в монастирях. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

01.05.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Ді.6,8–7,5, 47–60:  «Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом»

У цьому місці згадуємо первомученика Стефана, якого схопили за те, що він проповідував слово Боже. Бачимо, що його проповідь була натхненна Святим Духом – він споглядає Господа і свідчить про це людям, але ті не хочуть чути: «затуливши вуха, кинулись на нього». Звучить страшно!

Однак і в нашому житті часто буває щось подібне. Коли обставини промовляють про щось, вказують на те, що нам треба слухати і прийняти, коли хтось говорить щось важливе для нас. Однак дуже часто ми «затуляємо» свої вуха, не хочемо слухати, не хочемо змінюватись, не хочемо каятись. Намагаймося щораз більше зауважувати Божу присутність в нашому житті і «чути» Господа, який повсякчас промовляє через людей, через обставини, через кожну подію, і наближатися до Нього!

*** 

Йо.4,46-54:  «І увірував сам, та й увесь дім його»

Євангеліє розповідає, як до Ісуса Христа приходить царський урядовець просити про зцілення свого сина. Його син був не просто хворий, а вже мав вмирати. І бачимо, що Господь відсилає урядовця додому, стверджуючи, що його син живий-здоровий. Цей чоловік, повернувшись до свого дому, справді бачить зцілення сина. Бачимо, що його довіра до Ісуса, як і кожного, хто покладає на Нього надії, цілком виправдалася. 

Кожен із нас отримує якісь Божі знаки в житті, очевидну Божу допомогу. Бог постійно діє в нашому житті. І дуже важливо для нас, коли бачимо цю Божу дію, зростати в нашій вірі. Бо, як каже Євангеліє, «вони увірували в Нього». Бог посилає нам ті чи інші знаки для того, щоб ми зростали у вірі. Однак часто, після того як Бог вислухає наші молитви, ми швидко забуваємо про Нього. 

Бог дає нам знаки, зцілення, мудрість у складних ситуаціях, вирішення наших проблем, щоб ми зростали у вірі в Нього. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР