05.04.2017р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім читанням Святого Письма (Бт.45,4)

Бут.45,4:  «Я, – Йосиф, ваш брат, якого ви продали у Єгипет»

Перед нами відкривається дуже зворушлива сцена. Йосиф відкриває себе своїм братам, які колись продали його в рабство. Брати вчинили дуже й дуже несправедливо. Продати рідного брата – це і страшний, і водночас не зрозумілий крок. Проте, з іншого боку, через їхній вчинок – немилосердний, жорстокий, грішний – Йосиф не лише потрапляє в неволю, але з часом займає високе становище і рятує своїх братів і батька від голоду. Який дивний Божий промисел! 

Часто ми у своєму житті хочемо знайти логіку, постійно вимагаємо справедливості, правди! Можливо, навіть маємо жаль не тільки до людей, але й до Бога, чому Він це допускає в нашому житті. Але на прикладі Йосифа можемо усвідомити, що навіть кривди, які ми переживаємо, труднощі, проблеми в майбутньому неодмінно для нас вийдуть на благо. Наш народ це давно спостеріг, коли сказав: «Нема зла, щоб не вийшло на добро». Уміймо бачити за всім, що стається, не випадковість, а те, що нам усе це дає Господь і що в майбутньому неминуче вийде нам на добро! 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ.КАЛЕНДАР

05.04.2017р. Б. / Святого преподобномученика Никона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Святого преподобномученика Никона і двохсот його учнів, що з ним постраждали

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого.* Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* їх молитвами спаси душі наші. 

Кондак, глас 4: Перше преподобно поживши, Ніконе, зібрав ти лик богопокірних, які завжди благочестиво слідують тобі. Від сходу ж до заходу возсіявши, як сонце світлоносне страждань загравами, оману умалили ви потоком вашої крові. 

Святий Никон був сином поганина і проживав в місті Неаполі. Мати його була християнкою, однак не могла навернути свого сина до віри Христової, а юнак усією душею віддався військовій службі і веселому життю. А коли він ішов на війну, мати просила його такими словами: “Про одне прошу тебе, сину, якщо коли-небудь потрапиш у небезпеку, осіни себе знаком святого хреста і призови Ім’я Христа Спасителя!” 

І сталося, що під час кривавої битви вороги оточили Никона зі всіх сторін, так, що вже не було для нього порятунку. Тоді він послухав материнської поради, перехрестився і лиш чудом Божим відбився від насідаючого ворога. Всі подивляли його відвагу, але він знав, кому має дякувати за своє спасіння. Повернувшись до дому, Никон усе розповів матері і, навчений нею правд віри Христові, побажав охреститися. Однак в Неаполі тоді не було священика, бо то були часи жорстокого переслідування християн. Тож Никон пустився в дорогу і прибув на острів Хіос, де переховувався Теодосій, єпископ Кизика. Той, за об’явленням Божим, прийняв святого Никона до себе, навчив його правд Христової віри й, охрестивши, залишив при собі. Святий Никон так зростав у чеснотах, що через три роки його настановили єпископом. 

Коли ж Теодосій умирав, то наказав святому Никонові, щоб покинув з монахами цей край і перебрався на Сицилію. Тож Никон забрав монахів, а було їх близько 190, і вони пустилися в дорогу через Італію. Святий Никон дорогою відвідав свою благочестиву матір, яка наче б лиш і чекала його приходу, бо тут таки померла на його руках. У Неаполі святий Никон навернув багатьох зі своїх давніх товаришів воїнів, а десятеро з них пішло за його прикладом і приєдналося до його 190 монахів. На Сицилії, при горі Тавроменійській, на річці Асинос, вони осіли, заклали красний сад, плодами якого годувалися. 40 років подвизалися тут слуги Божі, аж поки, за гонителя Деція, намісник Сицилії Квинтіян, той самий, що замучив святу Агафію, не послав воїнів і наказав усіх 200 монахів замордувати, а святого Никона взяти на муки. Слуга Божий сміливо став перед судом, переніс усе, що лиш поганська жорстокість могла видумати, а потім, за наказом мучителя, був убитий мечем. Сталося це 23 березня близько 250 р. при ріці Асинос, поблизу його обителі. Тіло святого чесно поховав єпископ міста Месини. Який кінець спіткав Квинтіяна, знаємо про те з житія св. мучениці Агафії. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.04.2017р. Б. / Святого священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви

Святого священномученика Василія, пресвітера Анкирської Церкви

Тропар, глас 4: I обичаїв апостолів причасником і їх намісником стався Ти, * знайшов Ти шлях, богонатхненний, як дійти до видіння. * Задля того слово істини справляючи, * і задля віри пострадав Ти аж до крови, священномученику Василіє, моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші. 

Кондак, глас 8: Згідно із законом біг завершив і віру збері, священномучениче Василіє, задля яких і мученицьких вінців сподобився єси, і стовпом непохитним церкви явився, ісповідавши Сина собезначальним Отцю і Духові, Тройцю нероздільну. Її ж моли, щоб ізбавились від бід ті, які почитають тебе, щоб кликали ми: Радуйся, богомудрий Василіє! 

Святий Василій був священиком в Анкирі Галатській. Як ревний пастир, що кладе душу за стадо своє, в часі аріянської єресі за імператора Констанція він виступив проти могутніх аріян і за це злобний Царгородський лжепатріярх Євдоксій заборонив йому священнодіяти. Однак помісний Палестинський собор визнав заслуги святого Василія, який невтомно трудився для Церкви Христової. За імператора поганина Юліяна Відступника погани почали всюди переслідувати християн. Тоді святий Василій ходив вулицями Анкири і голосно проповідував Христа Спасителя. За це погани його схопили і поставили перед судом начальника міста Сатурнина. Святий прилюдно ісповідав Христа і переніс усі тяжкі муки. Його били жилами і шматували залізом його тіло, а він благословив Господа і терпів усе задля Його Імени. Сатурнин наказав кинути святого до в’язниці і дав знати Юліянові, а той прислав до Анкири трьох відступників від Христової віри, Єлпідія, Пигасія і Асклипія, щоб вони вмовили святого Василія принести жертву божкам. Однак з тими, хто зрікся Христа, святий не хотів навіть говорити. Він знову переніс страшні муки, а потім Сатурнин наказав замкнути його у в’язниці до приїзду Юліяна, який за кілька днів мав прибути в Анкиру. 

І справді, дорогою з Царгорода до Антіохії цар відступник зупинився в Анкирі і наказав привести святого Василія. Той лиш чекав цієї хвилі, і став голосно витикати окаянному Юді його злочини (бо ж Юліян був вихований у Христовій вірі) і вже не погрожував, а лиш провістив йому, що той загине в муках і земля не прийме його скверного тіла. Юліян передав святого одному зі своїх воєвод, Фрументину, і наказав здерти з тіла мученика сім пасів. А коли живе тіло з хребта звисало аж до землі, тоді святий Василій сказав, що хоче говорити з царем. Утішився Фрументин, бо був переконаний, що святий Василій пристає на царську волю, і поставив його перед імператором у божниці ідола Ескулапа. А святий мученик, ставши перед відступником, віддер один пояс свого живого тіла, кинув його цареві в очі і сказав: “Маєш, наїжся, якщо воно тобі смакує і ти його бажаєш!”

Імператор остовпів від люті; а святого Василія вивели і піддали тортурам, що тривали два дні. Його били так, що аж було видно нутрощі. А потім проколювали його тіло розпеченими залізними рожнами, і в тих муках святий 29 червня 362 р. (за іншими джерелами – 29 січня 363 р.) віддав Богові свого духа. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР