05.12.2016р. Б. / Святого апостола Филимона і тих, що з ним; Святої мучениці Кикилії

Святого апостола Филимона і тих, що з ним

Тропар, глас 3: Хай веселяться небесні і хай ликують спільно із земними, бо приспіла пам’ять богоносних апостолів Филимона славного із Архипом, Онисимрм, Марком же Аполосом і Апфією всемудрою, молитвами яких і нас, Христе, радости сподоби і спаси душі наші. 

Кондак, глас 2: Як зорі всесвітлі, які всі краї просвічують, апостолів Христових возхвалімо, Филимона славного, і Архипа священного, і Онисима, і Марка, і Аполоса, з ними ж і Апфію всемудру, взиваючи: моліть неустанно за всіх нас. 

Святий Филимон був багатим міщанином у Колосах Фригійських. Святий Павло називав його улюбленим приятелем, саме до нього апостол писав послання у справі Онисима, який був невільником Филимона й утік від нього. Жінка Филимона називалася Апфія. У їх домі збиралися вірні, серед них Архип, що відзначався найбільшою побожністю. Святість їх життя мала бути велика, якщо апостол Павло так починає своє послання до Филимона: “Павло, в’язень Христа Ісуса, та брат Тимотей – Филимонові любому й нашому співробітникові, і сестрі любій Апфії та Архипові, нашому товаришеві боротьби, і твоїй домашній Церкві: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Дякую Богові моєму повсякчас, згадуючи тебе у своїх молитвах, бо чую про любов твою і віру, що її ти маєш супроти Господа Ісуса й супроти всіх святих” (Флм. 1, 1-5). Усе послання складається з двадцяти п’яти стихів. Відповідно до найдавніших джерел, апостол Филимон прийняв мученицьку смерть разом з дружиною своєю Апфією та Архипом у Колосах, за імператора Нерона. Однак інші передання свідчать, що він був єпископом Гази, а після мученицької смерти його мощі, прославлені чудесними оздоровленнями, перенесли до Колос.

__________
У той самий день

Святої мучениці Кикилії

Свята Кикилія (Цицилія) була родом з Риму і походила з дуже славної та багатої родини. Своє дівицтво вона присвятила Богу ще в молодому віці. А коли батьки змусили її вийти заміж за одного багатого поганського юнака Валеріяна, то Кикилія зразу ж після вінчання зуміла навернути його до Христової віри. Вона послала його до тодішнього папи Урбана І (223- 230), який охрестив його в катакомбах при Аппієвій дорозі. А Валеріян навернув свого брата Тивуртія. І так троє вони стали роздавати майно бідним і ховати замучених християн.

Коли ж про це довідався староста Алмах, то наказав обох братів жорстоко побити, а після тяжких мук велів їх стяти мечем. Перед смертю вони ще навернули сотника Максима, який також прийняв мученицьку смерть. Тимчасом свята Кикилія, поховавши тіла мучеників, навернула ще близько чотириста осіб. За наказом мучителя її також схопили і віддали на муки, після яких її вбили мечем. Так свята мучениця віддала свою чисту душу в руки Небесного Нареченого. Сталося це близько 230 р.

Уже в IV ст. в Римі вже був храм в пам’ять святої мучениці Кикилії. У 821 р. папа Пасхалій І (817-824) на кладовищі при Аппієвій дорозі віднайшов тіло святої Кикилії, висушене, але цілком ціле. Його перенесли до відновленої церкви в її честь, при якій папа побудував монастир для монахинь. Вони мали берегти святі мощі і кожного дня співати правило на честь мучениці. Та з часом монастир і церква і місце те пішли в забуття. Аж у 1599 р., за папи Климентія VIII (1592-1605), мощі святої було віднайдено вдруге. Під час віднайдення мощей святої сповнилися багато чуд. Кардинал Бароній, самовидець цього, пише, що тіло було вкрите шовковою опоною, а в ногах лежали хустини зі слідами крови – свідчення мученицької смерти. При першому і другому віднайденні мощей святої Кикилії також було знайдено мощі святих мучеників Валеріяна і Тивуртія. У латинському обряді свята мучениця Кикилія поминається при кожній Службі Божій. Вона також є покровителькою церковної музики.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.12.2016р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Еф.2,14–22:  «Ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі»

У цьому світі людина як правило прагне займати різні становища, більше чи менше впливові. Вона завжди прагне утвердитися, хоче щоб її зауважили інші. Однак Господь вказує, що важливе зовсім інше: ми не чужинці, приходні, які мають хвилюватися за своє земне становище, а ми є співгромадяни святих, співгромадяни, учасники Царства Божого. 

І це співгромадянство має кожна людина, яка живе на землі, бо своєю смертю та воскресінням Господь робить усіх учасниками Царства Небесного. Але це громадянство, як і громадянство будь-якої країни, теж треба спершу прийняти, а тоді за цим небесним громадянством жити.

*** 

Лк.8,41-56:  «Дочко, віра твоя спасла тебе!»

Коли уважніше приглянемося до Євангелія, то можемо зауважити, що навколо Ісуса Христа ходили великі натовпи людей. Можна лише припускати, чому їх було так багато. Хтось прийшов з цікавості, хтось – тому, що бачив, що Він поважна особа, і хотів бути ближче до Нього. Хтось – ще з інших якихось мотивів, усвідомлених чи не усвідомлених. Але, напевно, мало було тих людей, які усвідомлювали, що Ісус Христос є Господь, а Господь може творити чуда.

Тому в Євангелії серед тих тисяч людей бачимо небагатьох, які зцілювалися. А зцілювала їх саме їхня віра. Бог міг оздоровлювати тисячі цих людей, але зцілювалися одиниці – саме ті, хто приходив з вірою. Бачимо, що ця жінка серед юрби людей, які штовхали Христа, одна-єдина «доторкнулася» вірою. 

Як і в нашому житті: ми, здавалось би, часто приходимо до Бога, але чи доторкаємося з довірою до Нього? Бог «потребує» нашої довіри, аби щось нам дати. Бог може все, але може все лише через нашу віру!

*** 

Введення у храм Пресвятої Богородиці

Знаємо, що у Святеє Святих раз на рік вступав один зі священнослужителів. Тому нам складно зрозуміти, як Пресвята Богородиця могла ввійти до Святая Святих. Звичайно, можемо про це дискутувати, довго думати, міркувати. Однак Богородиця не лише ввійшла до храму, у Святеє Святих, де була присутність Господня, – вона, земне, людське творіння, сама стала храмом, Святая Святих – сама прийняла Господа. 

Це велике покликання, яке виявляє Богородиця, є покликанням кожного з нас. Апостол Павло каже: «Уже не я живу, а живе в мені Христос». З одного боку, ми приходимо до храму Господнього, а з іншого – ми самі є храмом Духа Святого, як про це також каже апостол Павло. 

Ми самі є храмом Господнім. Тому маємо пам’ятати, до Кого приходимо в храмі – до Володаря всього видимого й невидимого. Пам’ятати, Кого приймаємо до себе, Хто живе в нас, – Творець усього видимого й невидимого. І коли це усвідомлення будемо в собі розвивати, то настане велична радість перебування з Господом, яка триватиме навіки–віків. 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

04.12.2016р. Б. / Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Введення в храм Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії

Тропар, глас 4: Днесь благовоління божого предзображення* і спасення людей проповідання,* у Божому храмі Діва ясно з’являється* і Христа всім предзвіщає.* їй і ми голосно закличмо:* Радуйся, промислу Створителя сповнення. 

Кондак, глас 4: Пречистий храм Спасів,* дорогоцінна світлиця і Діва,* священна скарбниця Божої слави* днесь уводиться в дім Господній,* благодать з собою вводячи,* що в Дусі божественнім,* яку оспівують ангели Божі:* Вона є оселя небесна. 

Свята Церква святкує нині пам’ять Введення Пречистої Діви Марії в Єрусалимський храм. Згідно з переданням, свята Анна, мати Пречистої Діви, ще перед Її різдвом пожертвувала Марію на службу Богу і святині. А коли Пречистій Діві виповнилося 3 роки, тоді праведні Йоаким і Анна привели маленьку Марію до храму в Єрусалимі і віддали Її в руки священика (згідно з переданням, ним був Захарія, батько Йоана Хрестителя).

При храмі було багато дівиць і жінок, посвячених Богу, вони тут молилися, навчали, працювали, дбали про порядок у святині. Через кілька років дівиці виходили заміж. Було це щось на зразок теперішнього монастиря.

Передання розповідає, що Пречиста Діва перебула у святині до 15 років і таємно склала обіт дівицтва. Тому при виході зі святині Її довірено опіці святого Йосифа, з яким Вона була звінчана на святе, взірцеве, посвячене Богу, молитві і дівицтву життя. Інші передання описують урочисте введення Пречистої Діви у храм, Її буденні заняття, глибоке молитовне життя. Хай як бажали б побожні душі звеличити Пресвяту Богородицю, однак усе, що сказали б на Її похвалу, порівняно з Її святістю і з Її славою – це як тінь супроти сонця. Не збагне розум людський усю глибину Її святости, яка з дитячих літ найдосконаліше була віддана Богу.

І ось це нині Вона приносить себе в жертву Богові. А жертва ця така велика, що займає зразу друге місце після жертви хресної. Ликує все небо, коли бачить, що Пресвятій Тройці приноситься так мила їй жертва. Бачать ангели дитя трилітнє, повне надзвичайних ласк і дарів Святого Духа, дивуються, і хоча не знають ще, що дитя це вибране на Матір самого Бога, та подивляють незвичайну красу цієї невинної, молодої, але понад усі людські душі сяючої душі.

Не в змозі ми подати тут всі передання та легенди, .пов’язані з нинішнім празником. Гадаємо однак, що доречно буде розповісти те, що написав про молодість Пресвятої Богородиці святий Амвросій: “Пречиста Діва була дуже смиренна. Вона говорила мало, у всіх ділах своїх була дуже розумна. Вона читала охоче й уважно святі книги, молилася часто і гаряче, була слухняна і сповнена поваги до настоятелів, й водночас повна любови і доброзичливости до нижчих. Вона любила убожество й охоче спілкувалася з бідняками, втікала від хвальби, ненавиділа заздрість, нікому не бажала злого і всім творила добро. В Її розвитку не було нічого вданого, хода Її була природна, а бесіда позбавлена гордости. Її зовнішнє зростання свідчило про глибоку внутрішню святість і про досконалість Її чеснот, так, як красивий зовнішній вигляд будівлі свідчить про Її внутрішню красу. Вона їла дуже мало, стільки, скільки було треба для життя. Вона не зважала на якість страви і не догоджала своєму смаку. Вона була великою трудівницею, не давала собі більше спочинку, ніж мала потребу. Вона була найчистішим дзеркалом чесноти, найбільшим прикладом досконалости, від Неї треба вчитися, чого нам слід остерігатися, а що і як робити. Чи можна знайти ліпшого провідника на шляху до християнської досконалости – як Божа Матір?”

Так пише святий Амвросій. І випало нам навести ці слова, коли закінчуємо науки про християнську досконалість. Маємо взірець – наслідуймо! Празник “Введення” Церква урочисто святкувала вже у четвертому столітті. Усе богослуження в часі цього празника – це одна суцільна похвальна пісня на честь Пресвятої Богородиці.

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:    ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР