КАТЕХИТИКА-I

ЛЮБОВ

ЛЮБОВ – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

середа, 2 вересня 2015 р.

02.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Середа чотирнадцятого тижня

Євангеліє

Мр.4,35-41: «І затих вітер, і залягла велика тиша»

Марко докладно оповідає про те, як вони подорожували човном по воді й почалася буря. І в цій бурі вони почали панікувати, бо не могли нічого вдіяти, з’явилася загроза їхньому життю.

Бачачи такий спокійний сон Ісуса Христа, вони десь немовби кажуть Йому, хоч це вголос і не промовляють: «Якщо нічого не можеш зробити, то хоч з нами переживай, хоч щось роби: воду черпай, емоційно переживай, чому ти не підтримуєш товариство в біді». І коли Христос встає, після того, як Його розбудили, втихомирює бурю. Євангеліє каже, що залягла велика тиша.

Це як у нашому житті, коли з’являються різні проблематичні ситуації, які є ззовні й переходять немовби всередину нас, приносячи неспокій.

Саме ця буря принесла неспокій апостолам й вони впустили його до свого серця, а Христос, Той, Який посідає мир, передав Свій мир і буря заспокоїлась.

Бог закликає нас не приймати ті бурі до серця, але вміти в будь-якій ситуації зберігати мир.

Під час Божественної Літургії ми дуже часто молимося за мир. Перші три прохання: в мирі Господеві помолімся, за мир з висот…, за мир всього світу…. Дуже часто повторюємо: «Мир вам», «В мирі вийдім». Маємо зберегти цей мир, бо якщо він буде навколо нас, то й виливатиметься ззовні. Як кажуть Отці: «Здобудь мир і навколо тебе тисячі спасуться».

Апостол

2Кор.13,3–13: «Випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває?»

Коли дивитися в історію людства, історію Церкви, то найбільше закарбовується в пам’яті людей все негативне: війни, протистояння, конфлікти. Подібно і в нашому житті. Коли все добре, ми на це не звертаємо уваги. Ми здебільшого дивимось на ті невдачі, які пережили у житті. Часто навіть думаючи про себе, оцінюємо перше свої негативні риси, міряємо себе нашими падіннями і невдачами.

Але варто пам’ятати, що в кожному з нас є образ Божий, який маємо розпізнавати і давати йому все більше в собі розвиватися і виявлятися. Щоб цей образ щораз більше ставав явним в нашому житті та вів нас до святості. Бо святі – це ті, які дали засіяти образу Божому в собі, які розпізнали образ Божий в собі й дали в цьому образі Богові виявитися через себе. Будьмо ж святими!

+Венедикт

Джерело: Воїни Христа Царя

02.09.2015р. Б. / Видавництво “Свічадо” запрошує на презентацію нової книжки та дискусію з Владикою Венедиктом (Алексійчуком) в рамках «ФОРУМУ ВИДАВЦІВ 2015»

"Роздуми до літургійних читань Апостола"

Презентації відбудуться:

11 вересня 2015 року, о 18:00, Палац Мистецтв (конференц-зал), м. Львів, вул. Коперника, 17

В роздумах можемо часто зустріти ті чи інші теми, які повторюються. Вони про довіру до Бога, вміння бачити Його у всьому, постійне уповання на Нього і т. д. Владика свідомо знову і знову, літургійною мовою кажучи «ще і ще раз», повторює ті самі істини лише з однією метою – щоб ми їх добре засвоїли і почали ними жити.

Джерело: Воїни Христа Царя

вівторок, 1 вересня 2015 р.

01.09.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок чотирнадцятого тижня

Євангеліє

Мр.4.24–34: «Чи спить він, чи встає, чи вночі, чи вдень – насіння те кільчиться і росте»

Коли ми хочемо досягти чогось в матеріальному житті, ми свідомі, що потрібно для того прикладати зусилля, старання і час. Адже просто так не можемо мати нічого. Знаємо, що людина, яка хоче мати житло, авто, мусить багато для того потрудитись. І все одразу в одну мить у неї не з’являється, а збирається усе життя, наче цеглинка до цеглинки.

Ідентично відбувається і з духовним життям. Ми, звичайно, хотіли б перемінити себе в одну мить, але часто забуваємо, що зміни, яких ми прагнемо, складаються з дрібних речей. Ніхто не стає в один момент ні грішником, ні праведником.

Сьогоднішнє Євангеліє саме вказує на те, що Царство Небесне складається з дрібниць. Кожна мить нашого життя, кожний наш вчинок, кожне слово, навіть кожна думка – це або наближення до Бога, або віддалення. Немає в житті речей нейтральних, як ми дуже часто собі думаємо. Кожна річ, навіть найдрібніша, є або кроком до Господа і Царства Небесного, або кроком у протилежному напрямку.

Апостол

2Кор.12,20–13,2: «Щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілості, безладдя»

Християнам має бути притаманний мир, радість, порозуміння. І коли в наші стосунки входять протистояння, гнів, заздрощі, мусимо розуміти, що це не є Божий Дух. Втікаймо від таких спокус і не дозволяймо, щоб в нас зростала зарозумілість, обмова, бо це не те, що виявляє нас, як християн. І такий стан нашої душі свідчить, що ми далекі від християнського життя і християнського розуміння стосунків.

Є просте правило – дивитися перше на себе, просуджувати власні вчинки і думки, а не бачити у всьому вини ближнього. Стараймося засівати любов, порозуміння, прощення, доброзичливість. Бути носіями того, що миле Богові!