Вівторок чотирнадцятого тижня
Євангеліє
Мр.4.24–34: «Чи спить він, чи встає, чи вночі, чи вдень – насіння те кільчиться і росте»
Коли ми хочемо досягти чогось в матеріальному житті, ми свідомі, що
потрібно для того прикладати зусилля, старання і час. Адже просто так не
можемо мати нічого. Знаємо, що людина, яка хоче мати житло, авто,
мусить багато для того потрудитись. І все одразу в одну мить у неї не
з’являється, а збирається усе життя, наче цеглинка до цеглинки.
Ідентично відбувається і з духовним життям. Ми, звичайно, хотіли б
перемінити себе в одну мить, але часто забуваємо, що зміни, яких ми
прагнемо, складаються з дрібних речей. Ніхто не стає в один момент ні
грішником, ні праведником.
Сьогоднішнє Євангеліє саме вказує на те, що Царство Небесне
складається з дрібниць. Кожна мить нашого життя, кожний наш вчинок,
кожне слово, навіть кожна думка – це або наближення до Бога, або
віддалення. Немає в житті речей нейтральних, як ми дуже часто
собі думаємо. Кожна річ, навіть найдрібніша, є або кроком до Господа і
Царства Небесного, або кроком у протилежному напрямку.
Апостол
2Кор.12,20–13,2: «Щоб не було між вами суперечок, заздрощів, гніву, сварок, обмов, нашептів, зарозумілості, безладдя»
Християнам має бути притаманний мир, радість, порозуміння. І коли в
наші стосунки входять протистояння, гнів, заздрощі, мусимо розуміти, що
це не є Божий Дух. Втікаймо від таких спокус і не дозволяймо, щоб в нас
зростала зарозумілість, обмова, бо це не те, що виявляє нас, як
християн. І такий стан нашої душі свідчить, що ми далекі від
християнського життя і християнського розуміння стосунків.
Є просте правило – дивитися перше на себе, просуджувати власні вчинки і думки, а не бачити у всьому вини ближнього. Стараймося засівати любов, порозуміння, прощення, доброзичливість. Бути носіями того, що миле Богові!
+Венедикт
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар