ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 9 червня 2015 р.

09.06.2015р. Б. / Блаженніший Святослав: «Конфлікт в Україні є найбільшою кризою в Європі з часів закінчення Другої світової війни»

Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, дав інтерв’ю Католицькій агенції новин. Пропонуємо вашій увазі детальний перебіг розмови.

У лютому було підписано угоду про припинення вогню в конфліктних зонах України, але обстріли продовжуються. Чи є істотні зміни в конфлікті з лютого і  чи є знаки з будь-якої зі сторін, що військові дії припиняться до реформи децентралізації 2016 року?

Ми сприйняли новини про підписання в Мінську угоди про припинення вогню  з великою надією. Проте із сумом змушені констатувати, що ці домовленості так і не були введені в дію. Режим припинення вогню постійно порушується. Це правда, що інтенсивність обстрілів на окупованих територіях зменшилася, але це не означає, що бойові дії зовсім припинилися. Щодня отримуємо звістки про нові жертви чи поранення внаслідок постійних боїв. Так, 27 травня ми дізналися, що наша армія зазнала масованого удару біля Маріуполя. Але найбільше непокоїть українське суспільство те, що за останні місяці сотні одиниць важкого озброєння перетнуло український кордон з боку Російської Федерації. Серед цього озброєння є танки (за даними української влади їх близько 700), важка артилерія, мобільні ракетні установки і т. п. Окрім цього, за інформацією українського уряду та міжнародних спостерігачів, помітне значне нарощування живої сили російських військ в Україні та на українсько-російському кордоні. Ці факти наводять нас на думку, що російська сторона із важкою військовою потугою в Україні не прагне миру і покладається  не на верховенство права чи на повагу до міжнародних угод, а керується винятково правом сили. Росія, використовуючи погрози зброєю, намагається диктувати Україні свою волю. На мою думку, доки конфлікт в Україні продовжується і відбувається нарощення російської військової присутності  на окупованих територіях Донбасу, доти справжній політичний процес, який міг би привести до мирного врегулювання конфлікту, малоймовірно, що принесе якісь результати. У цьому сенсі очікувана децентралізація, як частина конституційної реформи українського уряду, не матиме ніякого впливу на мирний процес.

Найімовірніше, що питання конфлікту в Україні обговорюватиметься під час саміту країн Великої сімки в Баварії 7-8 червня. Чи є у вас якісь сподівання на результати цієї дискусії і чи є якісь конкретні теми, які б ви хотіли, щоб світові лідери порушили у своїй дискусії?

Для звичайних громадян України дуже важливо, щоб міжнародна спільнота, особливо саміт країн Великої сімки, розглядали війну в Україні не крізь призму локального конфлікту, але саме як конфлікт із серйозними глобальними наслідками, які вже тепер стають очевидними і будуть ще більшими в майбутньому. Я думаю, що заохоченням для Росії порушити всі норми міжнародного права і розпочати військову агресію є той факт, що жодна міжнародна інституція сьогодні не має сили забезпечити функціонування міжнародної системи безпеки, котра гарантувала мир між державами в минулому. У таких обставинах жодна людина в глобалізованому світі не може почуватися в мирі та безпеці, навіть якщо вона знаходиться далеко від Східної України. Агресія проти України є викликом для збереження миру у світі, який не може прикинутись немовби нічого особливого не відбувається у Східній Європі. Я хотів би, щоб лідери саміту Великої сімки в Баварії усвідомили, що Східна Європа зараз має справу з гуманітарною катастрофою, котра, беручи до уваги територію, на яку вона може поширитися, є найбільшою кризою з часів закінчення Другої світової війни. Зупинімо війну разом! Проявімо солідарність з Україною, яка стала жертвою несправедливої агресії!

Папа Франциск виявив особливе зацікавлення в українському конфлікті і йому приписують, що він допоміг відновити відносини США з Кубою. Чи вважаєте ви, що Ватикан зміг би допомогти в досягненні миру в Україні?

Святіший Отець Франциск за різних нагод стверджував, що він зробить все можливе, щоб запобігти новій війні в Європі. Під час останнього візиту католицьких єпископів з України до Ватикану (15 лютого 2015) Папа Франциск запевнив наших владик, що Святий Престол зробить усе можливе, щоб досягнути миру в Україні. Як це станеться, які засоби будуть використані – ми не знаємо. Але історія нашої Церкви вчить нас, що мир Христовий завжди перемагає війну, а правда Божа є на стороні скривджених. Сімдесят років тому всі наші єпископи були ув’язнені сталінським режимом, наші церковні структури були знищені, церковна власність конфіскована. Наші вороги думали, що вони поклали край існуванню нашої Церкви, але, на їх превелике здивування, після багатьох років катакомбного існування наша Церква воскресла до повноцінного еклезіального буття 25 років тому, напередодні проголошення Незалежності України. Хочемо вірити, що сьогодні Бог є з Україною, тому що наша країна є жертвою несправедливої військової агресії. Ми переконані, що наш Спаситель, який сам став жертвою на хресті задля спасіння людства, допоможе нам. А Святіший Отець, як Вікарій Христа на землі, є і буде нашою підтримкою і нашим захистом у ці важкі для нас часи.

Українські єпископи також запросили Папу відвідати Україну. Чи була відповідь з боку Ватикану стосовно того, коли такий візит можна очікувати?

Католицькі єпископи України, як також Президент України Петро Порошенко офіційно запросили Папу відвідати Україну. На нашу думку, подібно як у військових конфліктах між Аргентиною та Чилі, Аргентиною та Великобританією, мирна місія Святішого Отця допомогла зупинити війну. Тому ми переконані, що візит Святішого Отця до України був би дуже потужним жестом миру, який під впливом дії Святого Духа зумів би досягнути те, що не під силу для Великої сімки. Наскільки мені відомо, немає офіційної відповіді Святого Престолу на це запрошення, але, з іншого боку, немає повідомлення, що це запрошення не було прийняте. Тому ми молимося і сподіваємося, що цей візит відбудеться в найближчому майбутньому.

Elise Harris, для Католицької агенції новин (Catholic News Agency)

понеділок, 8 червня 2015 р.

08.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Понеділок 2-го тижня після П’ятдесятниці

Євангеліє
Мт.18,10–20: «Коли хтось має сто овець і одна з них заблудить, - чи він не кине дев’ятдесят дев’ять у горах і не піде шукати ту, що заблукала?»

На перший погляд нам може видатись, що для Господа не є так важливі 99 овець, як та одна вівця. Однак для Бога немає більш важливих чи менш важливих людей, для Бога всі однаково важливі, всі цінні. Але ця розповідь з Євангеліє, ця притча показує іншу річ. Богу важлива кожна людина, для Бога важливе навернення кожної людини, отже, Богу важливий кожен з нас. Можливо зі сторони людей ми не чуємо своєї важливості, уваги, цінності, але не так є зі сторони Бога. Люди нас забувають, не звертають на нас уваги, але для Бога ми завжди цінні і цінні навіть тоді, коли робимо зло чи гріх. А ще більш цінні , коли навертаємось, усвідомлюємо свій стан. Тож подумаймо, яку важливість і цінність ми маємо в очах Господа.



Апостол
Рим.2,28–3,18: «Не той юдей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні, на тілі, а той, хто юдей у скритості, і те обрізання серця  – за духом»

Апостол Павло вказує на дуже важливу річ. Найґрунтовніше те, ким ми є в нутрі. Ззовні ми можемо вивчити правила етикету, культуру поведінки, можемо навчитись, як поводитись в тих чи інших обставинах. А коли обставини складуться непередбачувані, трудні для нас, все це зовнішнє дуже швидко розлетиться і ми будемо керовані не тим, що навчилися, а тим, що в нас в нутрі.

 У народі кажуть, що шила в мішку не втаїш. Якщо ми повні любові, милосердя, те в життєвих обставинах, трудних виявляється відповідними вчинками любові і милосердя. І так само, якщо ми в нутрі є хитрі, несправедливі, злі, то це також в трудних життєвих обставинах виявляється. Маємо дбати про зовнішню нашу поведінку стосовно інших, але ще більше маємо дбати про наш внутрішній стан, наближатися до тих почувань і думок, що були в Христі Ісусі.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 7 червня 2015 р.

07.06.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя Всіх Святих

Євангеліє
Мт.10,32–33, 37–38; 19,27-30:  «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним.»

  Ми неминуче в своєму житті свідчимо або не свідчимо про Бога. Часто живем в ілюзії, що можемо заховати нейтральний стан, але це не так. Загалом завжди або крок в сторону Бога, або від Бога. Часто тішимо себе думками, що ті чи інші обставини наближать до Бога, а ті чи інші віддаляють. Будь – які обставини можуть нас як наблизити до Бога, так і віддалити. Це залежить від нас. Обставини самі не роблять нас ні святими ні грішними. В сьогоднішню неділю святкуємо память всіх святих. Ті, які зуміли всі обставини свого життя так використати, щоб жити досконало, свято. Вони не мали кращих чи гірших обставин від нас. Вони мали такі обставини, які їм дав Бог. По – людськи можливо інколи  вони були легші від наших, але здебільшого трудніші, але це давав і посилав Господь, щоб саме в цих обставинах вони прийшли до святості. Так само і наше життя. Господь дає кожну людину, кожну подію, дає нам нашу працю, нашу родину, щоб саме там, в тих конкретних обставинах нашого життя ми визнавали і свідчили нашу віру у Бога нашим життям.



Апостол
Євр.11,38–12,2: «Маючи навколо себе таку велику хмару свідків…  біжімо витривало до змагання, що призначене нам, вдивляючись пильно в Ісуса, засновника й завершителя віри»

Усі ми віруємо в Бога, але в це слово «вірую» кожен вкладає своє поняття, розуміння, кожен з нас по-різному зростає у цій «своїй» вірі. Тому важливо, щоб ми мали когось, хто є прикладом віри для нас. Церква окреслює цих осіб як святих, тобто тих, які своїм життям, не зважаючи на зовнішні обставини, незважаючи на типи характеру, які вони мали, були витривалі в вірі, слідували, вірували і йшли за Господом і подобились до Нього в святості.

Так само і ми вдивляючись у подвиги святих, будьмо витривалі в цій дорозі за Господом. І тоді отримаємо свою нагоду, як і усі ті свідки, що вдивлялися пильно в Ісуса.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя