19.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок 6-го тижня після Воскресіння

Євангеліє

Ів. 12, 19–36: «Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде»

Кожен може оглянутись назад, у своє минуле, і побачити, скільки недобрих рішень прийняв, а часто й таких, які призвели до прогрішень, падінь. Це стається тому, що ми діємо під впливом своїх переживань, під впливом тих чи інших пожадань і пристрастей. Якщо б ми опиралися на Бога і Його волю, то, без сумніву, бачили б заздалегідь, що може стати для нас згубним – і втікали б від того.

Дуже важливо мати бажання не ходити в темряві, і ходити в світлі. А світло – це є Бог. Що ближче ми наближаємось до Господа, то більше в Його світлі починаємо розуміти, які приймати рішення, які робити кроки, як будувати своє життя, як ставитись до ближніх, коли потрібно мовчати, а коли говорити.

У Бозі ми здобуваємо певність і твердість у прийнятті рішень, стаємо відважними і правдиво покірними, а не боягузами. Перебування у світлі, у Господі допомагає ухвалювати правильні рішення.

---

Апостол

Ді. 17, 19–28:  «Те, отже, чому ви, не відаючи його, поклоняєтеся, те я вам звіщаю»

Кожна людина створена на образ Божий, вона шукає Бога як свого Творця. Кожна душа є за своєю природою християнською, як каже Тертуліан. Кожна людина шукає Бога, шукає як би Його прославити, як віддати честь. А в силу того, що не кожна людина вихована в християнському середовищі, вона не завжди може свого Творця пізнати і відкрити для себе.

Однак за кожним добрим вчинком, намірами, за доброю волею, які можемо зауважити в кожній особі, можемо побачити цю спраглість за Богом, яку ніхто і ніщо не може задовольнити. А ми, християни, своїм життям і поставою мали б показувати людям, що цю відвічну спрагу кожної людини ми реалізували в нашому житті. Тоді люди будуть розуміти, якщо ми пізнали істинного Бога, цією правдою живемо, то й вони це зможуть!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

18.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом

Понеділок 6-го тижня після Воскресіння

Апостол

Ді. 17, 1–15: «Христові треба було страждати й воскреснути з мертвих»

Знаємо, що Христос прийшов чинити волю Отця. Прийшов, щоб принести людям спасіння, прийшов, щоб виконати те, що мав би зробити. У нашому житті також діється ця Господня воля. Вона звершилась, коли ми народились в певний час, в певних обставинах, в певному народі. Божа воля здійснюється, коли ми перебуваємо в тих чи інших життєвих обставинах, чи страждаємо і терпимо, чи маємо радісні новини.

Маємо бути довірливими до Бога, що Бог нас веде через усі обставини, веде до головного, щоб ми перемінилися. Бо так, як Господь виконав волю Отця, так і наше завдання пізнавати і відкривати для себе, яка воля Отця для кожного з нас на цій землі, і її чинити.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Цар

17.05.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя 6-та після Воскресіння

Сліпородженого

Євангеліє

Йо.9,1–39: «Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?» 

Ісус Христос у своїй відповіді на запитання апостолів, „Хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим родився?” (Ів. 9, 2), вказує не на людську, а на Божу причину недуги сліпого від народження, кажучи: „Ні він не згрішив, ні батьки його, але щоб діла Божі виявилися на ньому” (Ів. 9, 3). Брак зору від народження став для сліпого нагодою зустріти і пізнати у своєму житті Месію Христа, Божого Сина та свідчити перед людьми свою віру в Нього, як очікуваного Спасителя світу.

Оздоровлення Ісусом чоловіка сліпого від народження пригадує нам цю просту і важливу правду, що тільки з Христом і в Христі ми можемо знайти повну і вичерпну відповідь на злободенні питання щоденного життя, відкрити їх глибоке людське і духовне значення для нас.

Ми з вами - покоління сліпонароджених. Ніхто, напевно, з нас не заперечить, що більшість з нас народились в час, коли Церква була переслідувана, а ми не мали правдивих знань про Бога. Можливо, для темних сил було би так вигідно, щоб ми залишались сліпими, і вони хотіли, щоби ми так і померли. Але Милостивий Господь з нами поступив так, як із євангельським сліпцем. Не питаючи нас, помазав гряззю, немов святим миром, і  дуже багато людей прозріли. В них відкрились духовні очі. Подібно вони, як сліпонароджений, мусіли потім свідчити перед фарисеями із спецвідділів та були у вигнанні перед офіційною владою, відбували покарання за свої релігійні переконання.

Хто у вирі життя шукає не тільки тимчасового спокою, а шукає Бога, той зрозуміє, що нічого у житті немає випадкового чи без сенсу, але все має вартість і значення, бо хто знаходить у вирі життя Бога, той знаходить у Ньому вартість себе, сенс життя, дорогу до справжнього щастя! 

---

Апостол

Ді. 16, 16–34:  «Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу»

Апостолам не було легко. Після того, як почали проповідувати, одразу ж були переслідувані, терпіли, не раз були арештовані. Знаємо, що майже всі апостоли загинули мученицькою смертю. Однак вони ставились до переслідувань і арештів, як до частини процесу проголошення Доброї Новини. Оскільки Христос сказав, що переслідували його і переслідуватимуть Його послідовників, то апостоли тішились, що можуть йти тою самою дорогою, що йшов Христос. Тому коли Павло і Сила були у в’язниці, вони не зважали на те, де вони, а далі славлять і благословлять Бога.

У нашому житті мало би відбуватися так само: жодні події не мали б нас віддаляти від Бога, перешкоджати славити Його. Часто від нас не залежить, що з нами діється, що діється навколо нас. Але в кожній життєвій ситуації ми можемо бути з Богом, можемо молитися і славословити Бога. А Бог в свою чергу знайде, як вирішити цю ситуацію. Бачимо і тут в дивний спосіб Господь знайшов вихід: стався землетрус, всі двері повідкривалися і кайдани поспадали. Якщо ми молимось, то і в нашій ситуації Бог обов’язково зробить все, щоб захистити нас!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя