19.02.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Четвер сиропусного тижня

Євангеліє

Лк. 23, 1–34, 44–56

«І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніше бо ворогували»

Бачимо у сьогоднішньому Євангелії унікальну річ: як Христова присутність змінює життя людей і стосунки поміж ними. Двоє людей, які були далекими від Бога і не шукали за Його посередництвом змін у своєму житті, від короткотривалої присутності Христа поміж ними «стали приятелями».

Поки Христа водили від Ірода до Пилата, оскільки Пилат не мав бажання віддавати Його на страту, а Ірод не мав права цього зробити, бо карати на смерть було дозволено лише римській владі, минуло небагато часу. Але вороги стають приятелями.

Сам Ісус терпить і страждає від них, а зрештою – вони віддають Його на смерть, однак сама присутність Христа-Бога приносить порозуміння між Іродом і Пилатом і показує нам, що Бог діє завжди і повсякчас. Так і наше покликання – не зважати, які обставини є навколо нас, трудні чи легкі для нас, але у всі ситуації приносити Бога.    

---

Апостол

Юди 1, 11–25

«Тих, що вагаються, старайтеся переконати, інших рятуйте,… до інших майте повне страху милосердя»

Бог, який є любов'ю шукає що б в різний спосіб спасти кожну людину. Він завжди діє в нашому житті. Ніколи не перестає діяти. Посилає нам тих чи інших людей, створює ті чи інші ситуації, дає почути ті чи інші фрази, читати ті чи інші книги. І так само ми в своїй поставі до інших людей завжди є для когось або спасінням від Бога, або ж джерелом якоїсь проблеми.

Ніколи на комусь не ставмо хрест. Стараймось завжди в якийсь спосіб до людини промовляти, потягати до Бога. Якщо не можемо щось зробити зовні, то молитися за неї ніколи не можемо перестати. Маймо ті почуття, що були в Христі Ісусі! І як Бог хоче спасіння кожної людини, так само і ми прагнім вічного життя для кожної людської особи.

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя

18.02.2015р. Б. / Глава УГКЦ: «Жертва Героїв Небесної сотні є пасхальною жертвою» (+VIDEO)

У розстрілах на Майдані християни повинні побачити пасхальну жертву Небесної сотні. Про це сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своєму відеоблозі до Дня Героїв Небесної сотні, який, згідно з Указом Президента «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної сотні», відзначають щороку 20 лютого.

Предстоятель УГКЦ відзначив, що, переживаючи першу річницю перемоги Революції гідності, різні люди бачать у цій річниці різний зміст, тому, можливо, цей день будуть і по-різному називати. «Хтось згадуватиме жертв Майдану, хтось говоритиме про розстріл Майдану… А ми, християни, розуміємо тут щось набагато глибше. Ми говоримо про пасхальну жертву Небесної сотні», – зауважив Блаженніший Святослав.

Глава Церкви зазначив: аби збагнути, що розуміє християнське серце, коли говорить про пасхальну жертву, варто поглянути на пасхальну жертву нашого Спасителя Ісуса Христа. «Що бачили й розуміли свідки цієї події? Хтось бачив екзекуцію злочинця, якого було засуджено тогочасною римської владою з подачі синедріону. Хтось бачив трагедію смерті праведника. Але насправді це була пасхальна жертва. Син Божий приніс себе в жертву за спасіння світу. У цій жертві все людство отримало вічне життя. Смерть Спасителя на хресті стала початком воскресіння, перемоги життя над смертю, мандрівкою людства від темряви до світла і від землі до небес», – вважає Предстоятель Церкви.

«Тож ми, християни, – продовжив він, – коли говоримо про річницю пасхальної жертви Небесної сотні, бачимо тут добровільну жертву віддання власного життя за краще майбутнє рідного народу. Тому ця жертва стала початком переміни. І ми сьогодні справді з перспективи року бачимо, як Україна почала змінюватися. У болях народжується нове суспільство, нова держава. Усвідомлюється вартість бути свобідною людиною».

«Ця свята кров Героїв Небесної сотні окропила волю України. Вона є нашим скарбом. Є моментом звільнення. Моментом переходу від рабства до свободи. Тому ця жертва є початком життя. Смерть, яка є животворящою», – наголосив Глава УГКЦ.

Ісус Христос каже: якщо зернятко не вмре, то не принесе плоду, а якщо вмре, тоді постане нове життя. «Ми, християни, сьогодні згадуємо річницю пасхальної жертви, яка дає і дасть плоди, котрі вповні ми зможемо оцінити лише з перспективи часу. Історія нової України щораз глибше розкриватиме зміст пасхальної жертви Революції гідності», – вважає Блаженніший Святослав.

Джерела:   Департамент інформації УГКЦ

Воїни Христа Царя

17.02.2015р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Вівторок сиропусного тижня

Євангеліє

Лк. 22, 39–42; 45–23, 1

«Тільки хай не Моя, а Твоя буде воля»

Деколи в нашому християнському житті ми зберігаємо ту ж саму поставу, яку маємо в світі, де ми часто навчаємося грати ролі: керівника на підприємстві, роль батька-матері, члена якоїсь організації. І тоді ми приходимо до церкви, де замість спілкування і зустрічі з Богом так само починаємо грати якусь роль: доброго християнина або грішника. Але Бог дивиться на серце людини, Він добре знає нас і не потребує, щоб ми себе обливали болотом або щоб ми себе відбілювали. Бог чекає, щоб ми жили в правді, тоді наше духовне життя буде ефективним.

Бачимо, що Христос без страху говорить Отцеві те, що в Нього на серці: «Отче, коли Ти хочеш, віддали від мене цю чашу!» Значить, каже: «Отче, якщо хочеш», з готовністю прийняти, що воля Отця може бути інша. Але Ісус возносить Богові це прохання без страху, що Отець про Нього подумає. Так і ми в своєму житті не повинні мати страху просити Бога, подякувати Богові, не біймось зауважити свої недоліки, вади, пристрасті… Все, що нас турбує. Бог не потребує, щоб ми грали перед ним роль, але очікує щоб ми стали перед ним такими, як ми є.

---

Апостол

Юди 1, 1–10

«Згодом віддав на погибель тих, які не вірували»

Нас може дивувати, як Бог може віддавати когось на погибель. Звичайно в Старому Заповіті і на початку Нового дуже сильно плекалася свідомість віри в єдиного Бога. Було глибоке розуміння, що без Бога нічого не стається. Бог стоїть за кожною подією нашого життя. Коли ми кажемо, що Бог когось віддав на погибель, то не тому, що Бог засудив і віддав, але дозволив, бо людина сама прийняла таке рішення, так жити, так чинити.

Бог не зважаючи на Свою всемогутність завжди залишає нам свободу. І коли ми вибираємо зло і відходимо від Бога, це падіння позбавляє нас не тільки буття з Богом, але й позбавляє нас радості життя людського, земного. Бачимо, якщо людина відходить від Бога, яка вона стає в своєму людському житті, спілкуванні, людина деградує. Лише з Богом людина може ставати повноцінною, правдивою людиною.

Тому Бог нам допускає різні ситуації, часом трудні, коли ми віддаляємось від Бога, щоб вони нас трохи збудили, коли ідемо на погибель, коли ми опиняємося в ситуації богозалишеності. Кожен з нас в якісь мірі посмакував життя без Бога через свої прогрішення і гріхи. Тепер маємо цей досвід врахувати і ніколи не повертатися до того найтяжчого з можливих станів – життя без Бога!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя