ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

вівторок, 4 листопада 2014 р.

04.11.2014р. Б. / На Черкащині парафія "У"ПЦ МП, із настоятелем протоієреєм, перейшла в УПЦ КП

На Черкащині парафія, УПЦ МП на чолі із настоятелем протоієреєм перейшла, в УПЦ КП. (ФОТО)На Черкащині в Монастирищенськім районі парафія Успіння Пресвятої Богородиці села Княжа Криниця із "У"ПЦ Московського Патріархату перейшла під юрисдикцію Української Православної Церкви Київського Патріархату. До об’єднання та утвердження Помісної Української Православної Церкви православну громаду села Княжа Криниця на чолі із настоятелем протоієреєм Володимиром Яворським надихнула любов до Батьківщини, до свого народу й українських воїнів, які ціною власного життя захищають Україну від російських окупантів.

1 листопада у Дмитріївську поминальну суботу митрополит Іоан із архіпастирським візитом відвідав Свято-Успенську парафію с. Княжа Криниця та звершив Божественну літургію, після якої відбулася панахида за всіх від віку спочилих християн, а особливо за воїнів, які загинули за волю та соборність України. Його Високопреосвященству співслужив настоятель парафії митрофорний протоієрей Володимир Яворський та священики Монастирищенського і Христинівського благочинь.

По завершенні літургії митрополит Іоан звернувся до громади із повчальним словом, приділивши особливу увагу розвінчуванню неправдивої пропоганди Московської Патріархії проти Української Православної Церкви Київського Патріархату, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф.сайт УПЦ КП.
На Черкащині парафія, УПЦ МП на чолі із настоятелем протоієреєм перейшла, в УПЦ КП. (ФОТО)
На Черкащині парафія, УПЦ МП на чолі із настоятелем протоієреєм перейшла, в УПЦ КП. (ФОТО)
На Черкащині парафія, УПЦ МП на чолі із настоятелем протоієреєм перейшла, в УПЦ КП. (ФОТО)

Джерело:   КІРІОС

понеділок, 3 листопада 2014 р.

03.11.2014р. Б. / Папа: «Ми покликані пам’ятати всіх, навіть тих, кого ніхто не згадає»

Папа Франциск
Папа Франциск запропонував віруючим, присутнім 2 листопада 2014 р. на площі св. Петра, помолитися за померлих.

Під час своїх роздумів перед молитвою «Ангел Господній» він нагадав, що Церква згадує цього дня всіх тих, хто випередив нас на шляху до вічності. Понтифік закликав пам’ятати в молитві не тільки про своїх близьких померлих, а й про тих, кого ніхто вже не пам’ятає. «Вчора ми відзначали урочистість Усіх Святих, а сьогодні літургія запрошує нас до пам’яті про померлих, — нагадав Папа. — Ці два дні, тісно пов’язані один з одним, як радість і сльози, знаходять в Ісусі Христі поєднання, яке становить основу нашої віри і нашої надії. З одного боку, Церква здійснює паломництво в історії, радіє за заступництвом святих і блаженних, які підтримують місію проголошення Євангелія. З іншого боку, як Ісус, розділяє плач тих, хто страждає від розлуки з рідними та близькими, і як Він та через Нього дякує Отцеві, який визволив нас з-під влади гріха і смерті.

Вчора і сьогодні багато хто відвідує цвинтарі, які називають «місцем спочинку» в очікуванні на остаточне пробудження. Приємно думати про те, що сам Ісус нас розбудить. Сам Ісус показав, що смерть тіла — ніби сон, із якого Він нас підійме. З цією вірою ми спиняємося — також і духовним чином — біля могил наших близьких, тих, хто любив нас і зробив багато доброго. Але сьогодні ми покликані пам’ятати всіх, навіть тих, кого ніхто не згадає. Ми згадуємо жертв воєн і насильства, багатьох «малих» цього світу, розчавлених голодом і бідністю. Ми пам’ятаємо тих невідомих, хто покоїться в братських могилах. Ми пам’ятаємо наших братів і сестер, які загинули тому, що вони християни, і тих, хто віддав своє життя, аби служити іншим. Ми ввіряємо Господу особливо тих, хто помер протягом цього останнього року.

Традиція Церкви завжди закликала молитися за померлих, зокрема, жертвуючи за них Євхаристію: це найкраща духовна допомога, яку ми можемо дати їхнім душам, особливо найбільш покинутим. Фундамент молитви становить спілкування з Містичним Тілом. Як стверджує II Ватиканський Собор: «Паломницька Церква, повністю визнаючи єдність усього містичного Тіла Ісуса Христа, з великим благоговінням шанувала пам’ять померлих» (Lumen gentium, 50).

Пам’ять про померлих, турбота про могили і їх підтримка — все це свідчення довірливої надії, яка ґрунтується на впевненості, що смерть не становить останнього слова у долі людини, оскільки нам судилося життя без обмежень, яке має свої корені та сповнення в Бозі.

Скеруймо до Бога цю молитву: «Боже нескінченного милосердя, ми покладаємося на Твою велику доброту до тих, хто покинув цей світ заради вічності, де Ти чекаєш на все людство, викуплене дорогоцінною кров’ю Христа, Твого Сина, який помер, щоб відкупити наші гріхи. Не дивися, Господи, на нашу немічність, нікчемність і людські слабкості, коли ми станемо перед Твоїм судом, щоб бути засудженими за насмішку чи докоряння. Зверни на нас свій милостивий погляд, який випливає з ніжності Твого серця, і допоможи нам іти шляхом повного очищення. Нехай жодне з Твоїх дітей не буде загублене у вічному вогні пекла, де не буде вже можливості покаяння. Ми довіряємо Тобі, Господи, душі наших близьких, людей, померлих без підтримки Таїнствами, чи тих, хто не мав змоги покаятися за свого життя. Нехай ніхто не боїться зустрічі з Тобою після земної мандрівки, сподіваючись бути прийнятим в обійми Твого нескінченного милосердя. Сестра тілесна смерть нехай знайде нас пильними у молитві і повними всіх благ, вчинених за час нашого короткого чи тривалого життя. Господи, нехай ніщо не віддалить нас від Тебе на землі, але все і всі підтримують нас у ревному прагненні знайти мирний і вічний спокій у Тобі. Амінь» (о. Антоніо Рунґе, Молитва за померлих).

З цією вірою в кінцеву долю людини звернемося до Діви Марії, яка пережила під хрестом драму смерті Христа і мала участь у радості воскресіння. Нехай вона, Ворота Неба, допоможе нам дедалі більше розуміти значення молитви за померлих. Вони поруч із нами! Нехай Марія підтримує нас у нашому повсякденному паломництві на землі та допоможе нам не випустити з уваги кінцеву мету життя, якою є Небо. І з цією надією, яка ніколи не розчаровує, йдімо вперед!» — сказав Святіший Отець.

Після проказування молитви Папа ще раз закликав постійно пам’ятати про померлих.

За матеріалами: Папа Франциск
Джерело: КРЕДО

***
Молитва за помираючого (X століття)

молитва Прийми, Господи, душу слуги Твого, який у цю хвилину до Тебе повертається. Переодягни її, о Господи наш, у вбрання нове і обмий її в джерелах вічного життя, щоб раділа в небі з тими, хто радіє. Наповнюй її тією само радістю, що і всіх вибраних. Нехай отримає свій вінець біля Мучеників, нехай увійде до нагороди Патріархів і Пророків, нехай буде освітлена світлом Ангелів і Архангелів. Просимо Тебе через Христа, Господа нашого. Амінь.


З молитовника "Щоденно з Богом"

Джерело: КРЕДО 

неділя, 2 листопада 2014 р.

02.11.2014р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Євангелієм та Апостолом

Неділя 21-а
Євангеліє
Лк.8,5-15
«Хто має вуха слухати, нехай слухає» 

 Усі добре знають цю притчу про сіяча. Зерна падають в різний ґрунт і по-різному проростають чи не проростають.

 Сіяч – це Господь, Який також сіє в серці кожного з нас. Бог не перестає сіяти, все  наше життя – це час, коли Бог щось сіє, щось вкладає в нас, щоб проросло.

 І ми – ті, які або плодоносимо, які даємо, щоб зерно проростало, або ті, які не плодоносимо, не даємо, щоб проростало. Маємо завжди усвідомлювати, що коли Бог покликав нас до буття, то невипадково дав нам такий характер, темперамент, вдачу, таланти. Коли Він нас покликав, ми стали тим ґрунтом, на якому може щось прорости, а саме, щоб Бог проростав і проявлявся.

 Святі – це ті люди, які дали Богові можливість прорости та проявитися в собі якнайбільше. Отже й ми даваймо Богові діяти і проявлятися в нас!

Апостол
Гл. 2, 16–20
«Живу вже не я, а живе Христос у мені»

Слова великі, знамениті, але такі далекі від нашого життя. Чи хтось з нас відважиться промовити ці слова? Чи хтось має відвагу лиш таке подумати? Апостол Павло свідчить це, говорить про це, взиває до цього!

Христос живе в кожному з нас. Ми сотворені на Образ Божий. Через хрещення ми дозволили Господу перебувати з нами. Але часто ми не дозволяємо Господові виявлятися через нас.

Погляньмо на годину, день свого життя. Скільки можемо сказати, що Бог розпорядився нами? А скільки можемо сказати, що хтось інший, наші бажання, емоції, пристрасті керують нами? І лише ми тоді можемо сказати, що вже не живу я, а живе в мені Христос, коли ми забуваємо про себе. А це не просто. Почнімо з того, щоб дарувати іншим любов, не прагнучи її зворотно, служити іншим, не очікуючи від них цього ж, робімо добро, не чекаючи нагороди. Головне цього забажати. Головне  цього прагнути і в Бозі все стане реальністю!

+Венедикт

Джерело:    Воїни Христа Царя