01.10.2014р. Б. / Папа: Наше життя занадто легке, а сльози — театральні

До уникнення «театрального плачу» закликав Папа Франциск під час ранкової Меси у Ватикані 30 вересня.

 

Святіший Отець зупинився на історії біблійного Йова, який проклинав день, коли народився, бо «був підданий випробуванню — втратив сім'ю, всі блага, здоров'я, а його тіло стало однією великою виразкою». В цей момент терпіння Йова скінчилися і він почав говорити Богу погані речі. 

«Він звик говорити правду, і це було правдою про те, що він відчував у той момент», — зазначив Понтифік. Франциск нагадав, що і Ісус обурювався під час молитви в Оливному саду: «Отче, чому мене покинув?». «Я часто чув, як люди в складних ситуаціях, які багато втратили чи почували себе самотніми і покинутими, задавали це питання: «чому?». Вони повставали проти Бога, а я їм казав: «Продовжуй молитися таким чином, тому що це молитва. І Ісус молився, коли говорив своєму Отцеві: «Чому мене покинув?», — відзначив Папа. 

Святіший Отець зазначив, що молитися — означає стояти в правді перед Богом і саме так робив Йов — «він не міг молитися інакше». У подібних драматичних ситуаціях сьогодні знаходиться багато людей. Досить згадати про християн Близького Сходу, яких змусили покинути свої будинки і залишитися без нічого, про старих, хворих і самотніх. 

Папа Франциск наголосив, що багато християн обурюються на Бога з причини дрібниць. «Якщо відчувають трохи темряви в душі, вважають себе мучениками і перестають молитися», або кажуть: «Я розсердився на Бога і не піду на Месу!». У моменти труднощів треба брати приклад зі св. Терези Дитятка Ісуса, яка часто просила у Бога сили, щоб «увійти в терпіння». «Наше життя занадто легке, а сльози — театральні», — сказав Папа і порадив пам'ятати про справжні страждання, які існують в світі. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

30.09.2014р. Б. / Як працювати разом у подружжі?

Ми працюємо разом уже понад десять років, з них одружені — майже два. І нам ще не надокучило дивитися один одному у вічі, дихати в спину і трапезувати за одним столом тричі на день.

 

Ми — це Христина та Олексій з гурту «Кана». Ми музиканти і вже протягом деякого часу працюємо в сфері музики при Церкві і, здається, непогано собі даємо з цим раду. Наша праця — це цілодобовий творчий  процес, вона доволі хаотична, часто залежить від «музи», яка любить прийти посеред ночі, а тому плеєр на кнопці Rec тримаємо практично під подушкою. Наша творчість — це і є наша робота. Вона вимагає постійних подорожей, ночівлі у потягах, автобусах, чужих домівках — це все достатньо виснажує з одного боку, проте з іншого — дарує безмежну радість життя. Ми любимо нашу працю, тим більше вона приносить користь і до неї, що найголовніше, покликав нас Господь, а тому із спокійним серцем оремо свою землю. Ми пишемо власні пісні на прославу Бога і доводимо матеріал до готовності. З ним концертуємо в середньому двічі на місяць, крім цього додаються ще репетиції, реколекції для музикантів та різні похідні творчі події.

Повертаючись до теми роздумів, то в нас усе вийшло, мабуть, навпаки і не так як у людей: свої сімейні відносини ми вже побудували на міцному фундаменті праці, тобто бути в одному колективі ми навчились далеко до появлення ідеї відносин. Щодо переваг спільної праці, то в багатьох пунктах саме вона визначила вектор розвитку нашої сім’ї. Ми чітко усвідомлюємо місце нашого служіння та праці в Бозі для людей, і це робить наше земне життя наповненим суттю. Крім того наші таланти поєднані в цьому служінні, і ми не ставимо собі зайвих запитань. Вважаю це великим благословенням, адже більшість наших друзів продовжують існувати і бути незадоволеними власним життям.

Тепер щодо практики. Почну з того і ще раз підкреслю, що працювати вдвох нам дуже добре, і це точка відліку всіх наступних аргументів. Ви можете сказати, що це думка жінки, а жінки – вони такі, люблять тримати чоловіків при нозі. Можливо. Такі ми вже є і мусите нам, дорогі чоловіки, це непереборне бажання пробачити. Проте це не означає, що мудра жінка так і робить. По-перше, хочу наголосити, що спільна праця в подружжі навпростець залежна від наших хворих чи здорових відносин у сім’ї, і ми над цією темою неустанно працюємо.  Як і в родині, є певні сфери, за які відповідальний чоловік, а є зона відповідальності дружини — приблизно так і виглядає наша робоча програма перерозподілу праці. Олексій дуже слушно зауважив: чоловіки як у сім’ї, так і на роботі, повинні спілкуватись, умовно кажучи, із людьми, які їх не люблять, а от жінкам залишаються більш приємні персони. Про що мова?  Чоловіки повинні постійно підтримувати в собі дух завойовника, який виборює місце під сонцем, а завдання ж жінки — це місце обжити.

Теж важливо для нас завжди пам’ятати, що ми по своїй Божій природі різні і є один для одного доповненням, а не конкурентами, тобто ми намагаємось чітко триматися лінії перерозподілу праці відповідно до талантів, природного призначення і навіть навичок. Для жінки та й, зрештою, і для чоловіка важливо розуміти своє місце і не сприймати його як приниження чи навпаки — бонус-варіант, що часто трактується саме так, але як місце втілення властивих саме мені талантів, реалізації єства й Божого задуму. Коли ми перестали «залазити на території один одного із взуттям», нам значно легше повелось у житті.

Зрештою, ми не набридаємо один одному, бо маємо спільні захоплення, цінності, погляди, вміємо слухати один одного, вчимось поступатись і довіряти, передавати завдання і не втручатись. У цьому випадку спільна робота економить нам чимало енергії, ми радше аналізуємо ситуації, а не розповідаємо про них, спільно знайомимось з новими людьми, подорожуємо всюди разом, не потребуємо спеціального відпочинку, словом, ділимо й ділимось одним життям на двох.

І трохи з негативного досвіду. Багато часу нам йде на те, аби вчитись розмежовувати працю і відпочинок. Теж бували моменти, коли «Кана» ставала на перше місце, і це порушувало шкалу пріоритетів. Звісно, бувають спокуси, особливо коли справи йдуть не найкращим чином, тоді хочеться кинути все і податись у «великий бізнес». Проте найчастіше Бог вчасно повертає нас до свідомості, тому такі моменти перетворюються на час благодаті й вчать нас бути вірними Богу і бути разом у моментах смутку чи горя. Вчимося залишатися вірними покликанню, хоч це буває часами дуже важко, але Бог веде, підтримує і благословляє! 

Джерело:   КРЕДО

29.09.2014р. Б. / Австралія: у Сіднеї відбувся урочистий прийом на честь душпастисрського візиту Патріарха Святослава

Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) вчора, 28 вересня, в Сіднеї під час урочистого прийому на честь його душпастисрського візиту в Австралію пригадав, що рівно 28 вересня 66 років на австралійській землі вперше було відслужено українську Службу Божу.

«І через 66 років пізніше Господь Бог дає нам час знову молитися, бути разом», - відзначив Патріарх УГКЦ.

«Я чув багато історій наших людей, – каже Блаженніший, – як вони приїхали на цю землю. Вони казали, що вони українці, а їм відповідали, що такого народу нема. Вони казали, що є вірними Української Греко-Католицької Церкви, а їм казали, що такої Церкви нема. Але сьогодні всі знають, хто такі українці».

Він розповів, що відвідуючи українські парафії в Австралії зауважив одну важливу відмінність. «Де Церква і громадські, зокрема молодіжні й політичні структури працюють разом, там є життя. Як тільки наступає відокремлення громадського життя від життя церковного і релігійного, там наступає занепад. Наша Церква завжди була, є і буде зі своїм народом. Тому так важливо відчути, що чужа Церква, навіть більш досконала, ніколи не дасть того, чого дасть своя рідна мати. Тому заохочую вас шукати задоволення своїх духовних потреб у душпастирів своєї Церкви», – наголосив Блаженніший.

Глава УГКЦ подякував громаді в Сіднеї, яка активно допомагала будувати Патріарший Собор Воскресіння Христового в Києві. Загалом вірні в Австралії пожертвували 4,5 млн. австралійських доларів.

Він подарував українській громаді пам’ятну медаль, яка була випущена минулого року до 1025 річчя Хрещення Русі-України, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Департамент інформації УГКЦ.

Джерело:    КІРІОС