15.09.2014р. Б. / Акафіст Всецариці (video)

Акафіст Всецариці. Жидичинський Свято-Миколаївський чоловічий монастир (Жидичин, Ківерцівський район Волинської області). Зображення: ікона "Україна".

Akathist (praise hymn) to All-Queen (Virgin Mary). Chant from Zhydychyn monastery of St. Nicholas (Ukrainian Orthodox Church of Kyiv Patriarchate) in Zhydychyn, Kivertsi district, Volhyn region, Ukraine. Photo: Icon "Ukraine

Джерело:    КІРІОС

14.09.2014р. Б. / Багатьом би не завадило «зійти з неба»

Роздуми над Словом Божим на свято Воздвиження Всечесного Хреста

  Піднятися на небо можливо тільки тому, хто зійшов із неба. Такою людиною був Ісус Христос, і тільки Він Один, ніхто не був на небі, щоби з нього спуститися. Хоча…

Грецьке слово «уранон» (небо) означало також грецького бога неба — Ураноса. В язичницьких віруваннях багатьох народів, які в той час зусібіч оточували Ізраїль, вважалося, що небо — це «місце постійного проживання» богів. Відповідно, зійти з неба також може означати зректися себе, коли у своєму егоїзмі я не бачу нікого, крім себе, коли стаю шанувальником "бога" Я. З іншого боку, ми можемо бути поневолені різними речами цього світу, настільки важливими для нас, що вони стають ідолами, «богами». Побачити правду про своє поневолення ідолами й відмовитися від цього — це також «зішестя з неба». 

У понятті «зійти» наявний принциповий момент: сходження згори донизу. Тобто упокорення. Господь відкриває небо покірним, тим, хто добровільно «спустився з висот». Книга Буття, описуючи горе Якова, коли сини принесли закривавлену одіж улюбленого сина, Йосипа, передає його страждання словами: «Зійду в шеол…» Тобто це страждання, смерть, що для віруючої людини є порогом воскресіння. Люди, які переживають смерть у перспективі воскресіння, отримують Небо. 

Порівнюючи себе зі змієм Старого Завіту, Ісус натякає на свою смерть. Саме хрест був інструментом, який «підніс»Ісуса, наблизив Його до неба. І це продовження відкриває нову межув розумінні того неба, в яке сходить Спаситель. Піднятися в небо може той, хто «по дорозі» піднявся на Хрест. Чи прагну я такого неба, якщо для цього треба пройти через хрест? 

А чому Мойсей, тобто Бог, який йому велить, вибирає саме такий шлях спасіння — змія? Щоб урятуватися від змій на землі, треба подивитися на змія в небі. Дуже софістично, особливо, якщо додати, що диявол прийшов до Єви в образі змія і був проклятий Богом. Чому Господь обирає змія, чому Ісус порівнює себе із таким, м’яко кажучи, неоднозначним персонажем? 

Я не знаю, є лише припущення: 

- Вдивляючись у змія, який є початком мого гріха, я стаю ближчим до правди, а значить — визволення. 

- Коли Ісус співвідносить себе зі змієм, Він натякає: Його милосердя таке велике, а прощення — таке незбагненне, що Він готовий його дати навіть самому дияволу, змію. 

- Цим Ісус показує, що добро і зло ззовні можуть виглядати дуже подібно, навіть однаково(пригадайте притчу про кукіль), і тому наш вибір має сягати набагато глибше зовнішнього, поверхневого.

Може, у вас є якісь інші здогадки? 

І насамкінець. Бог у книзі Чисел, описуючи змія-рятівника, каже так: «Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий». Бог не обіцяє віруючим (тим, хто по слову Бога дивитиметься на змія) комфортного безпроблемного життя. Їх також будуть жалити змії, їм також буде боліти, у них на шкірі залишатимуться шрами. Все, що обіцяє Бог, — це «тільки» життя. Вони не помруть. Чи достатньо тобі цього, щоби послухати Бога? 

Джерело:   КРЕДО

14.09.2014р. Б. / «Попелясте середовище», або Як інтерпретація стає злочином

Комп’ютер обробляє певний набір інформації і видає відповідь на конкретні запити. Якщо попросити цього розумника перекласти з російської на українську мову словосполучення «Пепельная Среда» – машина зробить із цього «Попелясте середовище». Отже, машина не така розумна, щоб адекватно витлумачити людське життя: її не можна навчити емоцій, вона не знає, що таке прагнення, воля, розуміння того, навіщо й кому потрібно тлумачення; а саме цими якостями й відзначається людська інтерпретація.

 

Хоча насправді й людина часто тлумачить своє життя досить вузько, на кшталт «попелястого середовища» – коли розглядає навколишній світ крізь призму стереотипів, без надії на майбутнє. Така інтерпретація призводить не лише до легких непорозумінь, а й до грандіозних людських трагедій. Це щось на кшталт нашої теми – «Не свідчи неправдиво проти ближнього свого». Отже, погляньмо разом. 

У вимірі подружжя та родини

 

Люди, які становлять родину, є «епіцентром» нашої інтерпретації. Тобто про цих людей ми знаємо (як нам здається) більше за інших. Конфліктів із ними також маємо найбільше. Із ними ми можемо самі перетворитися на «попелясте середовище», трактуючи одне одного як безнадійно невиправних та ставлячи один на одному клеймо виразних негативних якостей. Наприклад, про дитину кажемо так: «Дуже слабенька, не впорається», – певним чином знеохочуючи її до кроків уперед. Потрібно пам’ятати, що дитина через брак досвіду страждає від таких слів, тому що не може правильно інтерпретувати певних речей. Якщо мати спересердя скаже: «Віддам тебе чужим людям», «Ти не мій син», – то дитя буде свято вірити, що так воно і є… І таким чином ми травмуємо дітей, даючи фальшиве свідчення, часто паралізуючи не лише їхній розвиток на початку життя, а й позбавляючи надії. 

У вимірі навколишнього суспільства

 

Щодо суспільства, то зараз, як ніколи, ми спостерігаємо – а часто-густо й самі долучаємося – до свідчення неправди як у політичному, так і в екзистенційному вимірі. Свою руку докладає тут і «авторитетна» «Вікіпедія», і будь-яке ЗМІ чи політична партія, які інтерпретують ті чи інші дії у кращому разі згідно зі своїм (вузьким) досвідом, у гіршому – згідно з замовною ідеологією. Разючим прикладом інтерпретації нинішніх подій в Україні є стаття «експерта» (кого конкретно – неважливо, бо ім’я їм легіон) під умовною назвою «Ментальні віруси». Автор прямо називає «вірусом» життя у правді. «Проти нас постала Імперія брехні. Вона виготовляє та експортує брехню. Потрібно розуміти те, що ментальні віруси відрізняються від природної мозкової флори тим, що вони є професійно виготовленою біологічною зброєю. І вона працює. Наприклад, Радянський Союз був знищений власне в результаті мозкової епідемії, застосування ментальної біологічної зброї до позбавленого імунітету населення СРСР». Як бачимо, сатана відверто паплюжить правду. 

У вимірі християнської спільноти

 

У наші часи, коли Церква переповнена різними видами спільнот, нагальною проблемою стала різна інтерпретація самого християнства. Тобто люди, поділені всередині Церкви, по-різному тлумачать навіть найвищі цінності. Для прикладу візьмімо слово «любов». Поставмо кожен собі питання: «У чому має виявлятися любов?» – а потім поділімося думками з братом чи сестрою. А ще краще взяти різні вікові та соціальні групи. Ой, чого ми лиш не почуємо! Багато-багато солодких слів, багато повчань, напучувань, віршів та цитат із Біблії. Слова, звісно, не попіл, та ми – не втілюючи їх у життя – перетворюємо їх у ніщо. Власне, у цей трагічний час християни мають показати не лише своєю досвідченістю й розумністю, а і втіленням у життя слів нашого Спасителя. Але от як може виглядати «втілення»: з’явилася новина, що терористи знищили протестантський молитовний будинок на території Донецька. Коментарі всіх «глибоко віруючих» були позначені пафосом, а одна віруюча написала: «Слава Богу!!!! Слава Богу!!! Що все це безумство Господь починає знищувати!!! Слава Богу!!!» (пунктуацію оригіналу збережено. – Прим. «КВ»). Скажіть мені, що це, як не бездумне, безсердечне «попелясте середовище»? 

Ірина Островська, "Католицький Вісник", № 17/ 2014

Джерело:   КРЕДО