08.09.2014р. Б. / Папа Франциск: не можна залишатися пасивними перед обличчям «безглуздих боєнь»

Повага, діалог і співробітництво - це зброя, якою можна перемогти війни, підкреслив Понтифік в посланні, спрямованому до учасників "Міжнародної зустрічі за мир", яка проходить 7-9 вересня 2014 р. в бельгійському Антверпені з ініціативи екуменічної спільноти св. Егідія.

 

У заході беруть участь представники християнських Церков і громад, а також лідери інших релігій. Звернення Папи Франциска було прочитано під час церемонії відкриття форуму, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на Радіо Ватикан. У ньому Понтифік звернув увагу на триваючі в світі конфлікти, нагадавши, що вони відбуваються в період, коли світ згадує про 100-річчя початку I світової війни. "Цей ювілей вчить нас тому, що війна ніколи не є задовільним засобом для відновлення справедливості і досягнення врівноважених результатів в політично і соціально незгодних".

Кожна війна - це «безглузда бійня", - нагадав Франциск слова Бенедикта XV, вимовлені в 1917 г. «Війна затягує народи в спіраль насильства, яке потім важко контролювати, руйнує те, що цілі покоління будували і готує ґрунт для несправедливостей і ще гірших конфліктів", - підкреслив він. Не називаючи конкретних місць, де сьогодні знищуються життя молоді і літніх, руйнується мирне життя етнічних і релігійних груп, примушаються до вигнання цілі співтовариства, Святіший Отець підкреслив, що не можна залишатися пасивними перед обличчям численних страждань і "безглуздих боєнь". Для війни завжди є альтернатива - це діалог, зустріч і щирий пошук істини, - переконаний Понтифік.

Франциск закликав релігійних лідерів, зібраних в Бельгії, співпрацювати в справі "лікування ран, вирішення конфліктів" і бути людьми спокою. Наші спільноти нехай будуть "школами поваги і діалогу з іншими етнічними і релігійними групами, місцями, в яких сприятимуть рівним і мирним відносинам між людьми і соціальними групами і будуватимуть краще майбутнє для прийдешніх поколінь", - побажав Святіший Отець.

Джерело:   КІРІОС

08.09.2014р. Б. / Реколекції для наречених і новоодружених

Підготовка до зрілого переживання любові у Таїнстві Подружжя в наш час є однією з найбільш невідкладних потреб. Тому заохочуємо молодих людей, які серйозно ставляться до таїнства Подружжя, та тих, які щойно розпочали подружнє життя, взяти участь в цих реколекціях.

 

Реколекції для наречених дають можливість:

—       Краще пізнати один одного, взаємні очікування;
—       Поглибити важливі теми, які стосуються подружнього життя;
—       Навчитися розв’язувати конфлікти;
—       Почерпнути досвіду подружнього життя від інших;
—       Дізнатися про основи християнського подружжя та як у вірі та любові будувати щасливу родину. 

Учасники: наречені та новоодруженні (перший рік в подружжі).

Ведучі: Єпископ Радослав Змітрович, подружжя, сімейний педагог-психолог

Дата: 26-28 вересня (початок в п’ятницю о 17.00, закінчення в неділю обідом)

Місце проведення: Реколекційний дім, вул. Соборна 33, с. Гвардійське, Хмельницький р-н і обл.

Вартість:  150 грн з особи (харчування і проживання)

Взяти з собою: Святе Письмо, зошит і ручку, постільну білизну.

Контакти: Пані Тереза – тел. +380979785348  або e-mail ttereniaa@gmail.com   

       

Зголошуватись: найпізніше до 20 вересня (кількість місць обмежена)! 

Наречені, які пройдуть ці реколекції, за згодою свого настоятеля, можуть бути звільнені з більшості обов’язкових передподружніх катехиз у своїй парафії.

Джерело:    КРЕДО 

07.09.2014р. Б. / В Євангелії сказано: моя хата не скраю

  Роздуми над Словом Божим на ХХІІІ неділю звичайну, рік А

            «Коли твій брат согрішить, піди й докори йому віч-на-віч…» Брат, про якого тут мова, — це не просто людина з натовпу. Ісус зараховує нерозкаяного брата до категорії «поган і митарів», з чого випливає, що під братом слід розуміти людину з-поза їхнього грона, тобто Христового учня. В епоху редагування Євангелія для Матея «братами і сестрами» були члени християнської спільноти. Тож сьогоднішнє євангельське повчання завжди залишається актуальним і вказує на те, як слід поводитися, коли зло (Євангеліє прямо говорить про гріх) закралось у Церкву, коли його носієм є хтось із наших братів і сестер у Христі. 

         Перший висновок, який напрошується: позиція «моя хата скраю», «знаю, бачу, але мовчу ради власного спокою» є анти-євангельською. «Піди й докори» своєму братові-грішнику особисто… Іншими словами, якщо бачиш зло, не стій на місці, не займай очікувальної позиції, не кажи, що тебе це не стосується. 

         По-друге, звернімо увагу: тут не сказано, що брат согрішив проти тебе, що вчинене зло тебе торкнулося особисто. (У деяких перекладах додають вираз «супроти тебе» («коли твій брат согрішить супроти тебе»), бо так мають деякі стародавні рукописи. Однак серйозні критичні видання тексту Нового Завіту його не містять). Церква є живим організмом, немовби одним тілом (пор. 1 Кор 12, 12-31), тому хвороба одного члена зачіпає й інші, впливає на загальний стан. Для всіх нас має бути важливою святість Церкви. Кожен із нас відповідальний не лише за власне спасіння, а й за спасіння інших. Ісус наголошує, що в гру аж ніяк не має входити бажання покарати грішника чи просто облегшити власну душу, виклавши перед ним усю ганебність його вчинку: все робиться для того, щоб «придбати» брата, тобто врятувати його для Бога. Якщо робиш комусь зауваження, прагнеш вказати на вади іншої людини, мотивація має бути чиста: допомогти цій людині. 

         По-третє, боротися за людину слід до кінця. Для цього два наступних етапи: залучити до розмови з заблукалим братом інших членів спільноти, а, вичерпавши і цю можливість його навернути, поставити офіційно питання перед Церквою. «Нехай буде для тебе як поганин і митар» не означає, що цього нерозкаяного брата слід піддати остракізмові, відвернутися від нього, перестати з ним спілкуватися. Це б суперечило поставі самого Ісуса, котрий заходив у гостину до митарів і грішників, причому останні не конче усі були його вірними учнями. Мається на увазі, що певні моральні вибори несумісні з сопричастям у святих таїнствах і фактично можуть поставити людину поза спільнотою Церкви. Заради блага решти членів Церкви, для уникнення двозначності, Церква змушена інколи публічно оголошувати такі ситуації, що не означає, ніби вона відвертається від такої людини і перекреслює її. Колись розповідали про одного священика, якого вважали диваком, бо він регулярно молився за спасіння душі Гітлера і Сталіна, кажучи, що саме вони найбільше потребують нашої молитви. Можливо, йому не слід було з цього робити реклами, та чи справді він був аж таким диваком? 

Джерело:   КРЕДО