ЛЮБОВ


ЛЮБОВ
– довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ! (І Кор.13,4-8)

понеділок, 4 серпня 2014 р.

04.08.2014р. Б. / Архиєпископ Бернацький: «Росія хоче, щоб ми жили, як вони»

Україна єдина
31 липня 2014 р. у програмі «Архипастир відповідає» на Радіо Марія побував в прямому ефірі архиєпископ Броніслав Бернацький, глава Одесько-Сімферопольської дієцезії РКЦ в Україні.
 
Ведучий програми Сергій Іваницький обговорив із владикою новини останнього тижня — в Україні загалом та Одесі зокрема. Архиєпископ же у своєму виступі, зокрема, сказав: 

— Ми живемо у складний, тривожний час. Маємо свою державу — Україну, маємо свободу релігії, є священики, храми відчинені. Але, з другого боку, існує небезпека втратити цю Україну. Втратити через агресію сусіда, який хоче, щоб Україна жила так, як вони. Але Україна обрала інший шлях, більш демократичний, більш гуманний. За цю демократію ми платимо життями. Але об’єднатися треба ще сильніше, ніж досі. Ми маємо ще більше молитися, щоб Господь Бог покерував і попровадив. Тому звертаюся до вас як пастир, не тільки Одесько-Сімферопольської дієцезії, а й до всіх католиків і до всіх вірних, кому небайдуже: молімося, щоб сонце перемоги засяяло над Україною, щоб більше пізнати і полюбити свій народ, і об’єднатися. Більше звернутися до Бога, бо надія тільки на Нього. 

Настрої на Сході «різні», обережно визначив владика. Але попри всю різність, зараз більше людей за Україну, і за єдину Україну. Побільшало проукраїнських настроїв у людей різного походження. Чим можуть, допомагають війську і біженцям, матеріально і молитвою. Трапляються і агресія, і провокації, але і єдності більшає — «особливо серед молоді, що мене дуже тішить», відзначив владика. 

Дієцезіальний день молоді цього року відбудеться у жовтні, сказав архиєпископ Броніслав. Таке перенесення не було заплановане з огляду на поточні події, організатори хочуть спробувати різні терміни Дня молоді, щоб визначити найбільш відповідний. А святкувань на Півдні і зараз вистачає: наприклад, найближче велике свято — 15 серпня, урочистість Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, в Одесі буде відпуст. 

З католиків південної дієцезії, сказав владика, є чимало таких, хто служить зараз в армії, є навіть ті, хто побував на фронті й повернувся на якийсь час додому. Не чути, щоб десь були «наші» похорони, як ось на Заході, де ховають загиблих віруючих. 

Відомо, що становища в напружених точках України нелегке й для священиків Католицької Церкви, зазначив ведучий. Так, після звільнення о. Віктора Вонсовича, до чого доклали надзвичайних зусиль єпископи Станіслав Широкорадюк і Ян Собіло, ординарій Луцької дієцезії Станіслав Широкорадюк навіть заборонив священикам їздити у гарячі точки. 

У відповідь архиєпископ Броніслав зазначив, що з початком проблемних часів із Криму виїхали певні українські священики, але місіонери польського походження всі залишилися на своїх парафіях, єпископ теж. Також дієцезія очікує на приїзд нових священиків, із Кам’янець-Подільської дієцезії, з числа нововисвячених. Двоє неопресвітерів зголосилися приїхати працювати в Криму, і єпископ Леон Дубравський погодився їх відпустити. Єпископ Яцек Пиль вільний у своїх пересуваннях (втім, залишається побоювання, що його можуть не впустити назад, як він виїде). Складнощі з оформленням документів випливають із того, що місцеві власті в Криму самі нічого не вирішують. Із кожним питанням вони звертаються до Москви, оскільки юридично становище залишається проблемним, як саме оформлювати документи — мало хто розуміє. Щодо провокацій у Севастополі, біля колишнього католицького храму, який так і залишається кінотеатром, то вони були і за довоєнних часів. 

Архиєпископ Бернацький відповідав на запитання слухачів у прямому ефірі, також і російським штучним язиком. 

Страх, сказав владика, треба перемагати вірою. І будуванням єдності, великої міцної України. 

Щодо духовного стану Одеси, то єпископ зазначив: звісно, дуже шкода, що доводиться проходити через такі тяжкі випробування; але видно, як це навертає душі до Бога, як люди активніше і свідоміше шукають Його. Зокрема, про зростання авторитету Церкви свідчили і запитання, ставлені слухачами до архиєпископа — чи не можна його владою заборонити проведення святкувань і парадів в Одесі у ці сумні для України часи. 

Також завдяки прямому ефіру владика Бернацький зміг поспілкуватися з деякими зі своїх давніх знайомих, парафіян із Мурафи на Вінниччині, де він народився, виріс і де сім років був настоятелем. 

Щодо молитви, якої Україна сьогодні дуже потребує, то архиєпископ Броніслав згадав роль і значення Розарію в часи радянських гонінь на Церкву. «Розарій урятував Церкву, — сказав він, — коли не було священиків і храми стояли зачинені. Отож зараз треба молитися, і що храмів вистачає і є куди прийти, то давайте цим користуватися. Якщо ми всі навернемося, то Бог нас урятує. Може, це випробування для нашого народу, який пережив і Голодомор, і репресії. Наш народ міцний, і сьогодні ми бачимо, що весь світ про нас говорить і стають нам на підтримку». 

Чи не забагато випробувань для України — дві світові війни, два голодомори, 70 років комунізму, Чорнобиль і решта? «Господь Ісус сказав: хто витриває до кінця — спасеться, — відповів владика. — А щодо страждань, то подивіться довкола: не тільки ми страждаємо! Скільки війн, бід, голод, епідемії… а де країни багаті — там свої переживання. Ми маємо це нести, переживати, але молитися і вистояти». 

За матеріалами: Радіо Марія

Джерело:   КРЕДО

04.08.2014р. Б. / Заспокоїти серце

Серце

Роздуми над Словом Божим на понеділок XVIIІ Звичайного тижня, рік ІІ

Мт 14, 22 – 36
Не раз ми роздумували уже над цим фрагментом, вбачаючи в образі бурі наші життєві випробовування, наші особисті «бурі». Але сьогодні, пишучи цей коментар, помітив ще одну бурю, яка потребує Божого втручання. Думаю, що ця «буря» приходить до багатьох людей на початку нового дня: Що мені робити? Ага, потрібно зустрітися з Н., потім швидко в банк, сплатити рахунки, а далі у супермаркет за покупками… Ойойой, забувся зателефонувати до батьків. Після обіду на курси англійської, потім на фітнес… Ну коли вже настане вечір?
 
Наше серце нераз виглядає, як розхвильоване море з гігантськими хвилями, які коливають, а краще сказати «кидають» нашим човном то в один бік, то в інший. Є тут місце і для Петра: Господи, якщо це Ти? Інколи справді приходить таке запитання в голову: Чи дійсно в усьому цьому є присутній Господь? Якщо так, то хай дасть мені силу ходити по хвилях. 

Спокій приходить однак тоді, коли не втрачаєш Господа з очей своїх, коли більше вдивляєшся в Нього, ніж у хвилі. 

Одна із молитовних християнських практик, а можна сказати навіть один із стилів життя християнина, отримав назву ісихазм від грецького хесихія – «внутрішній мир», «спокій», «тиша». Головною практикою ісихазму була і є «Ісусова молитва» – призивання Господнього Імені, щоб в серці, розхвильованому суєтою, настала глибока тиша. 

Джерело:   КРЕДО

неділя, 3 серпня 2014 р.

03.08.2014р. Б. / Чим утамовуєш свою спрагу?…

Вода

Роздуми над Словом Божим на XVII звичайну неділю, рік А

Мт 14, 13-21

Того часу Ісус, почувши про смерть Йоана Хрестителя, відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст. Вийшовши, Ісус побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих. А як звечоріло, підійшли до Нього учні та й кажуть: «Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти». Ісус же відповів їм: «Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!» Та вони говорять Йому: «Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби». А Він сказав: «Принесіть їх Мені сюди». І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні – людям. І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків. А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. 

Чи ти коли-небудь у своєму житті переживав спражню спрагу? Не таку, коли хочеться  пити, а таку, коли зомліваєш без води.
 
 У моєму житті таке трапилося одиного разу. Опинившись серед поля у великому натовпі, вперше зрозуміла ціну звичайної, питної води. У той момент хотілося лише простої, негазованої води. 

Що таке спрага чи голод? Це стан, коли організм вчасно не отримує їжі або води. Але не просто будь-якої, а саме корисної та поживної. Про це й говорить пророк Ісая: «Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води …»,   «… Навіщо ви витрачаєте гроші на те, що не насичує?» 

У житті я теж можу шукати «щось», що могло б  заповнити внутрішню пустку, щось «смачненьке» замість «справжнього». Що ж робити? Рецепт знайдемо в пророка Ісаї:
Прихиліть ваше вухо і прийдіть до мене, слухайте, і душа ваша буде жити (Ісая 55:3)
Саме так і зробили ті, хто пішов за Ісусом в сьогоднішній Євангелії. Вони прийшли й слухали. 

І якщо звернемо увагу, то це не народ почав просити їжі, але саме учні порушили це питання: «…підійшли до нього його учні й кажуть: «Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи»». На що Ісус відповідає: «Не треба їм відходити (віддалятися): дайте ви їм їсти».
 
Щоразу, коли народ відходив від Бога і переставав слухати Його Слова, він впадав у рабство. Виявляється, слухання Божого Слова – це не просто їжа для душі, а саме та їжа, яка підтримує життя. 

Чим же годував Ісус? П’ятьма рибами. Як це можливо? Ісус наповнював їхні серця  СЛОВОМ, яке оживлює протягом цілого дня. 

Сьогодні неділя – День Господній. Можливо, Бог через це слово намагається тебе запросити провести більше часу біля «джерела» (Божого Слова),  й тоді зникне голод у глибині твого серця.  

Джерело:   КРЕДО